Сергій Мацибора: Парламентські вибори у Британії – тектонічні зрушення політ дискурсу?

Цей день відзначився з гарними новинами. На виборах до Палати громад Парламенту у Сполученому королівстві вражаючого успіху досягла Консервативна партія Боріса Джонсона. За попередніми даними, вона буде мати 364 з 650 місць у парламенті.

Картинки по запросу house of commons uk elections 2019 results
Остаточні результати виборів на вечір 13 грудня. На першій картинці статті – результати екзит-поллів.

Тотальна перемога консерваторів означає завершення Brexit, який затягнувся. Виборці дали чіткий мандат новому уряду на вихід з Євросоюзу. А отже Британія, маючи відповідальне лідерство в особі Боріса Джонсона, нарешті повною мірою поверне власний суверенітет від євробюрократії та відновить геополітичну суб’єктність, що призведе до суттєвої зміни балансу сил та інтересів у міжнародній політиці.

Проте не менш цікаві процеси відбуваються у політиці внутрішній, і саме ці процеси зумовили перемогу консерваторів. Після конференції у Манчестері, першої при головуванні Боріса Джонсона, партія суттєво змінила свій політичний дискурс. Вперше торі заявили про готовність збільшити бюджетні витрати, перш за все, на нові школи та лікарні, а також збільшення штату поліції. Партія заявляє про мету збільшити до 2024 року мінімальний розмір оплати праці до 10.5£ на годину. Також планується грандіозна будівельна програма.

Загалом риторика партії починає звучати антисистемно та спрямовується проти традиційного політичного істеблішменту. Це призвело до обміну електоратом між консерваторами та лейбористами, подібному до того, що відбувався протягом останніх двох десятиліть між республіканцями та демокртами у США. В міру того, як лейбористи, подібно до інших лівих партій, переходили від захисту інтересів найманих працівників до захисту різних меншин та просування культурмарсистської ідеології, традиційні бастіони робітничого руху ставали полем діяльності консерваторів. Це призвело до зближення та співпраці між лідерами консервативної партії й робітничими профспілками. Дискурс консервативної партії все більше звертався до проблем робітничого руху, тоді як робітники все більше підтримували Консервативну партію. Результати цього процесу і відобразилися на вчорашніх виборах.

На цьому фоні природньою виглядає тотальна поразка Лейбористської партії, яка, за попередніми даними, отримає лише 203 мандат. Це найгірший результат для партії з 1931 року. Вчорашні вибори фіксують грандіозні зміни у політичній географії Сполученого Королівства. До консерваторів відходять округи, які голосували за лейбористів на протязі 70-80 років. За одну ніч ”Червона стіна” лейбористських округів перестала існувати.

Причому, нехай розчаруються ті, хто вважає, що це – результат жорсткого полівіння позицій партії під керівництвом Джеремі Корбіна. Адже на попередніх парламентських виборах у 2017 році під керівництвом того ж Корбіна з тими ж вкрай лівими гаслами лейбористи отримали + 30 місць у Палаті громад. Тоді, як Консерватори з розмитим курсом під керівництвом Терези Мей втратили там 12 голосів. І лише завдяки встановлення чіткості цього курсу – на вихід з ЄС та соціальну підтримку британців за лідерства Джонсона, вони реваншували з тріумфом, збільшивши свій результат на 48 місць у Палаті громад.

Ще на початку предвиборчої гонки консерватори чітко визначили, що для перемоги їм потрібно заручитися підтримкою виборців-робітників на індустріальній півночі Англії. Такий соціальний та демографічний образ, на який вони орієнтувалися, отримав назву ”Workington man”. Цей тип виборця голосував за лейбористів у 90-х ( в епоху Блера), але зараз однозначно підтримує Brexit. Такий виборець не має вищої освіти, має, як правило, робітничу професію, дотримується консервативних поглядів та вбачає найбільшими проблемами деіндустріалізацію, скорочення трудових прав та соціальних гарантій робітників та їхніх профспілок, диктат євробюрократії, безконтрольну міграцію та засилля меншин. Саме ці виборці і забезпечили перемогу консерваторів на вчорашніх виборах.

Лейбористам ще тільки належить усвідомити масштаби власної політичної поразки, яка стала наслідком їхньої політики та риторики останніх двох десятиліть. Ось лише кілька округів, які вперше за десятки років перейшли до консерваторів: Stoke on Central (з 1931 тільки лейбористський депутат), Bassetlaw (з 1929 тільки лейбористський депутат), Wakefield (з 1932 тільки лейбористський депутат), West Bromwich West (з1935 тільки лейбористський депутат), Leigh (з 1922 тільки лейбористський депутат). І така картина спостерігається по всім індустріальним робітничим округам.

2019UKElectionMap.svg
Карта виборчих округів Великобританії з кольорами кандидатів-переможців від партій у цих місцях (синій -Консерватори, червоний – Лейбористи, світло жовтий – шотландські націоналісти, темно-жовтий -Ліберали, зелениф -Зелені)

Вибори до Палати громад Великобританії 12 грудня 2019 року продемонстрували подібну до багатьох інших країн, що перебувають у трансформації від індустріального до інформаційного суспільства, зміну ідеологічного вектора та електоральної бази політичних партій. В той час як лейбористи все більше орієнтуються на “креаклів”, мігрантів та меншини, відбувається дієва змичка між консерваторами та робітничим та профспілковим рухом. Я б навіть сказав про народження феномену “робітничого консерватизму”. Яким він буде та якими стануть його подальші перспективи, ми побачимо вже найближчим часом. Проте нинішні вибори призвели до тектонічних зрушень у британському політичному дискурсі, наслідки яких нам ще належить оцінити.

Сергій Мацибора