Сергій Мацибора: Християнські коріння Середзем’я Толкіна

Толкін був побожним католиком, і його віра проникає в кожне слово його творів. Історії Середзем’я написані про добро, зло і людську слабкість. Вони повторюють історії Біблії, та нагадують про ті щоденні битви, в яких ми стикаємося з собою, іншими, і навколишнім світом. Сам автор казав, що Володар Кілець – це принципово релігійна і католицька книга.На відміну від свого доброго друга К. С. Льюїса, свою віру Толкін не демонстрував відкрито в своіх творах, але фундаментальне католицьке вчення присутнє у всьому тексті епосу. Справжніми героями цієї історії є хоббіти, маленькі, скромні люди, які чисті серцем і міцні у своїй хоробрості. Наприкінці “Повернення Короля” всі високі і могутні правителі Середзем’я, у тому числі недавно коронований король, кланяються хобітам, що, можливо, є алегорією на миття Ісусом ніг своїх учнів, Його постійні заклики служити бідним. Саме Фродо обрали, аби носити кільце, а не воїна Арагорна чи мудреця Гендальфа, тому що його смирення і його слабкість роблять його кращим, аби протистояти спокусам кільця. Це відбиває саме християнське вчення, що тільки завдяки слабкості в очах світу ми стаємо сильними в очах Бога. Як сказав Святий Павло: «Коли я слабкий, то я сильний».

Гендальф білий, осінений світлом

Християнське коріння Середзем’я можна простежити протягом всього епосу, а книга “Сілмарілліон” про початок світу Середзем’я явно містить аллюзії на біблійну Книгу Буття. Те, що Толкін окреслив цінності християнства у своїй найвідомішій роботі, сприяло долученню великої кількості людей, що читали його твори, до трансцендентних істин. На підсвідомому рівні розповіді Толкіна про хоробрість, смиренність і вірність резонують з душами читачів, тому що ми були створені Богом, який з любов’ю вписав ці чесноти в наші серця. Читачів приваблюють Фродо, Гендальф і Арагорн, тому що вони представляють три різні аспекти служіння Ісуса: священик, пророк і цар. Сучасні філософи сказали б, що Христос є архетипом героїзму Західного канону, але Толкін сказав би, що Він не був архетипом, а справжньою, живою людиною і Богом, який врятував нас Своїм воскресінням. Через трьох його героїв Толкін відображає непередавану красу Христа, і до цієї спокутної слави притягуються люди. Це свідчить про геніальність Толкіна, адже навіть в наші часи механізованого, атомізованого матеріалізму з великою кількістю антихристиянських настроїв його твори все ще дуже популярні.

Еру-Ілуватар, бог-творець Середзем’я, який має певні риси христянського Бога

Майстерність Толкіна полягала у тому, аби уникнути очевидних алегорій, але в той же час інтегрувати його католицизм світ своіх творів. Його розповіді не претендують на фундаментальність, легко читаються як просто фентезі, але в той же час активно просувають релігійні теми в підсвідомість його читачів.

Сергій Мацибора