Сергій Чаплигін: Розподіл на правих і лівих втратив сенс

Минуле століття було століттям трьох панівних ідеологій – лібералізму, комунізму та фашизму.

Безумовно, що вони породили безліч проміжних ідеологічних течій. Але в цілому ці три напрямки розвинулися, вичерпали свою історичну релевантність і самі себе в ХХ столітті: Фашизм загинув першим. Потім комунізм. Лібералізм – зникає останнім.

Так що провокує кінець політичних ідеологій? Те, що їх породжує. Всі ці три ідеології народилися разом з модерном і абсолютно нормально, що вони зникають тоді, коли модерн поступається місцем постмодерну.

Тому колишньої політичної диспозиції більше не існує.
Фашизм та комунізм були не просто випадковим непорозумінням, але проявом логіки історії. Вони кинули виклик духові Модерна та програли.

Серед всіх ідеологій Нового часу сьогодні збереглася лише одна, втілена в лібералізмі. Саме в ній і зосереджена вся ідеологічна та світоглядна матриця збереження, зміцнення та розширення влади світової олігархії.

Виступаючи промотором домінації світової олігархії лібералізм вербує обслуговуючий персонал з числа колабораціоністів – політиків, чиновників, промисловців, трейдери, науковців, молоді в будь-якій країні – для створення мереж та центрів впливу, збору інформації, лобіювання рішень на користь транснаціональних корпорацій…

Якщо в минулому фашизм критикував лібералізм справа, а комунізм зліва, то на сучасному етапі по відношенню до постлібералізму вже неможливо визначити, де є право, а де є ліво.

Сьогодні розподіл на правих і лівих багато в чому втратив будь-який сенс. Лібералізм змістив та змішав всі етикетки. Ті, хто вважає себе «правим», змістився в бік лібералізму і на даний момент захищає сьогоднішній статус-кво («полівішав»), в той же час багато «лівих» теж відкотилися на ліберальні позиції («поправішали»).

Говорити наразі про антагоністичне протистояння правого і лівого не має жодного сенсу. Для епохи Модерну це було справедливо – тоді існував поділ між правими і лівими. Але це завжди були «праві» і «ліві», а не ліва і права частини єдиної ліберальної матриці. Тому з приходом епохи Постмодерну цей поділ втратив сенс.

Але в протистоянні сьогоднішньому стану речей треба знаходити здорові ідеї як в правому, так і в лівому.
А для цього потрібен критичний погляд на структуру сучасного світу.

Тому потрібен ретельний аналіз класичних ідеологій минулого (по ту сторону комунізму, фашизму та лібералізму), аби мати можливість реально формулювати відповіді на виклики сучасності.

Так що ж ми можемо взяти від фашизму (націонал-соціалізму), марксизму та лібералізму?

Сергій Чаплигін