Сергій Чаплигін: Гомосексуалізм як норма в античності – міф

Зараз, зі сторони ЛГБТ, активно просувається міф що гомосексуалізм був нормою в античному світі.

Насправді ж цей міф був популяризований лише в ХІХ столітті («батько археології» – основоположник сучасних уявлень про античне мистецтво й археологію Йоганн Йо́ахім Ві́нкельман сам був гомосексуалом). Але ті фрагментарні свідчення, які дійшли до нас у вигляді античних текстів і творів мистецтва вказують швидше на зворотне.

Протягом всієї історії людства, гомосексуалізм, особливо в пасивній ролі, існував як ганебне і маргінальне явище. Лише в прогнилих цивілізаціях, в період їх занепаду, одностатеві практики, можливо і отримували деяке поширення, але навіть тоді, потяг до представників своєї статі вважався таким, що виходить за рамки норми. Ніде і ніколи, до нашого часу включно, гомосексуальні відносини між дорослими не були санкціоновані.

Також необхідно пам’ятати про умовність сучасного терміна “гомосексуалізм”, який використовується для опису античних сексуальних практик в їх культурно-історичних аспектах, а не як сучасної клінічної патології – акти анальної пенетрації завжди вважалися глибоко принизливими й такими, що оскверняють реципієнта.

В Афінах гомосексуалістів зневажали й ті були зобов’язані заявляти про свій порок Еклезії, після чого позбавлялися громадянських прав. Якщо ж вони приховували свій порок, то їх піддавали остракізму.

У промові Есхіна проти Тімарха (Κατά Τιμάρχου 345 π.Χ.) йдеться, що якщо який-небудь афінянин буде коханцем чоловіка, то йому забороняється:

1. бути одним з дев’яти архонтів; 2. бути жерцем; 3. бути захисником на суді; 4. займати будь-яку посаду, як в, так і поза Афінами; 5. виконувати обов’язки оповісника або обирати оповісника; 6. входити у священні громадські місця, брати участь в релігійних літургіях з вінком на голові й перебувати в тій частині площі, яка освячена окропленням.

Порушник вищеназваних вказівок карався смертю.

Тобто, гомосексуальний контакт між двома рівноправними чоловіками вважався глибоко протиприродним та жорстоко карався.

Для позначення чоловіків, які добровільно прийняли пасивну роль в сексуальному контакті, існувало спеціальне поняття: κίναιδος – кінейдос (занепалий).

Прийнявши пасивну роль, кінейдос уподібнювався повії й ставав негідним бути вільною людиною. Як наслідок – кінейдос позбавлявся прав громадянина. Вважалося, що такі люди схильні до зловживання алкоголем, їжею, грошима та владою [1, c. 181].

У Римі пасивний гомосексуалізм вважався військовим злочином і викритого в ньому солдата забивали палицями. Вважалося, що рецептивна роль позбавляє римлянина мужності і він стає шкідливим громаді в цивільному і військовому відносинах. У Плутарха описано як Сенат засудив якогось Капітоліна до великого штрафу за “мерзенну пропозицію” синові свого колеги, після чого вийшов “скантієвий закон”, який забороняв “розпусту з хлопчиками й чоловіками.

Щодо “Бенкету” Платона, в якому то нібито, на думку захисників гомосексуалізму, вихваляється любов до хлопчиків і юнаків, мова йде саме про любов, а не содомію. Поняття “платонічна любов”, яке описує піднесене духовне почуття без фізичного потягу, бере початок саме в цьому творі.

А що Платон думає про гомосексуалізм можна прочитати в його “Законах”: “Природа спонукає жіночу стать бути у зв’язку з чоловічою статтю від народження, і ясно, що задоволення дано в цьому відповідно до природи, в той час, як зв’язок чоловічої статі з чоловічою, і жіночої статі з жіночим – проти природи. … вступати у зв’язок чоловіків з чоловіками, є протиприродним і заборонимо абсолютно “.

Аристотель, кажучи про звіроподібні та хворобливі стани у своїй VII книзі “Нікомахова етика”, поряд з канібалізмом, тріхотілломанією, парорексією також згадує гомосексуалізм: “Ці звіроподібні стани (причому у деяких від божевілля, як, наприклад, у людини, який приніс в жертву і з’їв свою матір, або у раба, який з’їв печінку товариша), і, нарешті, бувають стани, хворобливі або від поганих звичок, як, наприклад, звичка висмикувати волосся і гризти нігті, а також їсти вугілля і землю. Додамо до цього любовні насолоди чоловіків з чоловіками “.

Так, що ж являла собою «санкціонований гомосексуалізм» в стародавній Греції?

Вперше слово «педерастія», як науковий термін, замість релігійні конотації слова «содомія», почав використовувати один з перших дослідників сексопатології – Ріхард фон Крафт-Ебінґ.

В давньогрецькій мові це означало παις — «дитина» та ἐραστής — «люблячий», тобто «любов до дітей»(Тут слід зазначити, що в грецькій мові є декілька різних за змістом слова – сторге (στοργή), філія (φιλία), ерос (ἔρως) і агапе (ἀγάπη) та інші, які українською переводяться як «любов». Вони означають прихильність, самопожертву, чуйність, дружність, розташування…)

Тому в античні часи έρωτας використовувалося в сенсі гарячої дружби. Це саме те, що було між Гераклом і мудрим кентавром Хироном, де перший «охоплений любов’ю» пішов жити до нього в печеру. Ні про яку содомію тут, звичайно, мова не йде.

Ксенофонт описує відносини зрілого воїна з хлопчиками та юнаками, які зводилися до ідеалізованої чоловічої дружби, а сексуальний зв’язок вважався збоченням, що порівнювався до інцесту.

У стародавній Греції кожен юнак з 12 років, по схваленню батька, вибирав собі образ для наслідування – кого-небудь з громадян або декількох громадян. (Тут справа не обмежувалася простим наслідуванням, а базувалося на міцних відносинах, часто більш ґрунтовних ніж сімейні). Бути «ерастісом» було почесно, але пов’язане і з обов’язками: не зганьбити себе в очах вихованця, а ще гірше – бути звинуваченим громадянами в неправильному вихованні учня. Наставник міг бути покараний за проступки свого вихованця, а також за непомірні вимоги або непосильні завдання. Якщо ж мова йшла про можливе розбещення вихованця (включаючи й сексуальне розбещення) то покаранням ерастіса була смерть. «Промови Есхіна проти Тімарха », гл.16: «Якщо будь-якої афінянин збезчестить, розбестить або осквернить вільного юнака, тоді батько юнака повинен надіслати письмову заяву і вимагати покарання винного. Якщо суд визнає його винним, то він повинен бути відданий одинадцяти катам і страчений в той же день. Винні за ті ж злочини вважаються і ті, які роблять те ж саме по відношенню до рабів ».

P.S. Різні античні артефакти з відвертими сексуальними зображеннями належать в основному лупанаріям (борделям). І зовсім не свідчить про те, що зображені на них дії були широко поширені в античній культурі. Робити будь-які узагальнення на підставі подібних знахідок рівнозначно тому, що археологи майбутнього розкопають який-небудь клуб БДСМ і за знайденими там предметів зроблять висновок про вдачі всієї нашої цивілізації.Також багато з циркулюючих в інтернеті зображень «античного гомосексуалізму» сучасними підробками й стилізаціями

P.P.S. Що на рахунок цього говорять західні науковці?

Погляди в Афінах на дорослого чоловіка, який дозволив собі бути в пасивній ролі в гентально-анальній пенетрації, були абсолютно негативними. Така людина розглядалася як потенційний шпигун і ворог держави, оскільки він вже зрадив свою власну природу і, отже, здатний зрадити все суспільство… [2, c. 20]

Не існує доказів того, що гомосексуалізм користувався загальним визнанням … Греки ніколи не “канонізували” фізичний акт содомії … При більш детальному аналізі стає очевидною широко поширена практика насмішок і відрази до гомосексуалістів. [3, c. 33, 35]

З тих, хто вдавався до пристрасті, ніхто не викликав більшої відрази, ніж клас сексуальних дегенератів, відомих як katapugons або kinaidoi (Davidson 1998,). [4, c. 167]

Образ кінейдоса був абсолютно негативним … [5, c. 22]

Кінейдос сприймався як відштовхуюча людина, збоченець, як в громадянському, так і в сексуальному сенсі [6, c. 30]

древні греки вважали, що анально-генітальна пенетрація між дорослими чоловіками не припустима … асоціювалася з непристойністю і грубістю [7, c. 291, 299]

древні греки вважали, що дорослий чоловік, який брав участь в рецептивній ролі в анально-генітальної пенетрації, втрачав статус чоловіка і піддавався осуду і зневазі [8, c. 89]

[Стародавні греки вважали, що] чоловік, якому подобається бути анально перейнятим іншим чоловіком – це збоченець, джерело потенційних соціальних заворушень… [9, c. 105]

Пасивна роль в анально-генітальної пенетрации вважалася принизливою і огидною. Таких називали euryproktoi – буквально “широкий анус” , chaunoproktos (сяючий анус), lakkoproktos (анус як яма). [10, c. 161]

Список використаної літератури

1. Lancaster R. N. The gender/sexuality reader : culture, history, political economy. New York, London : Routledge, 1997. URL: https://www.worldcat.org/title/-gendersexuality-reader-culture-history-political-economy/oclc/751445261 (accessed 14.09.2021)

2. Dover K. J. Greek homosexuality. London : Duckworth, 1978. URL: https://www.worldcat.org/…/greek…/oclc/860501148 (accessed 14.09.2021)

3.Karlen A. Sexuality and homosexuality a new view. New York: W. W. Norton, 1971. URL: https://www.worldcat.org/…/sexuality-and…/oclc/757275907 (accessed 14.09.2021)

4. Davidson J. N. Courtesans & fishcakes the consuming passions of classical Athens. London: HarperCollins, 1997. URL: https://www.worldcat.org/…/courtesans…/oclc/247700192 (accessed 14.09.2021)

5. Clark A. Desire : a history of European sexuality. New York, London: Routledge, 2008. URL: https://www.worldcat.org/…/desire-a…/oclc/434012926 (accessed 14.09.2021)

6. Porter R., Teich M. Sexual knowledge, sexual science : the history of attitudes to sexuality. Cambridge [England] ; New York : Cambridge University Press, 1994. URL: https://www.worldcat.org/…/sexual…/oclc/889914901 (accessed 14.09.2021)

7. Keuls E. C. The reign of the phallus : sexual politics in ancient Athens. Berkeley: University of California Press, 1993. URL: https://www.worldcat.org/…/reign-of-the…/oclc/898892319 (accessed 14.09.2021)

8. Vanggaard T. Phallós : a symbol and its history in the male world. London : Jonathan Cape, 1972. URL: https://www.worldcat.org/…/phallos-a…/oclc/645432402 (accessed 14.09.2021)

9. Thornton B. S. Eros : the myth of ancient Greek sexuality Boulder, Colo, Oxford: Westview, 1997. URL: https://www.worldcat.org/…/eros-the-myth…/oclc/479707831 (accessed 14.09.2021)

9. Garrison D. H. Sexual culture in ancient Greece. Norman: University of Oklahoma Press, 2000. URL: https://www.worldcat.org/…/sexual…/oclc/469321100 (accessed 14.09.2021)

Сергій Чаплигін