Олексій Ткаченко: Шойгу – надія України?

З 24 лютого зрозуміло, що поки Путін стабільно при владі в РФ – нічому не вдасться стимулювати його не бути загрозою Україні. А через нас і світу. Путіна перемкнуло від невдачі підкорити нас напівсиловими засобами за 8 років з 2014. І він надає накази взяти нас напряму силовими засобами. І жодна кількість втрат не може переконати його це не робити. Втрат навіть для цього світу разом з ним. Як загрозу ядерної війни через його погрози застосувати ядерну зброю чи через руйнування ядерних об’єктів в Україні військовими діями. Мені здається, якщо ми в Україні знищемо засоби РФ для ведення та організації війни за хоч скільки сучасними стандартами, Путін накаже атакувати нас каміннями. Він вже тягне до нас військовий мотлох як бронепотяги та переоблаштовану під військові потреби цивільну техніку.

Лише усунення Путіна від влади може завершити війну. Тоді в РФ або почнеться хаос, що унеможливить ведення ними війни. Або до влади прийде хтось з діями проти війни (це малоймовірно).

Хто може усунути Путіна від влади в РФ? Українцям, як успішно ми не б’ємось, не вистачить сил зайняти більшу частину РФ, аби змінити там владу. Це потрібно зробити з середини самого політичного режиму РФ. Ознака крайньо авторитарного режиму, який вже переходить в тотатіларний, як в РФ, наступна. Влада там сконцентрована суто в руках вузької привладної еліти. І всі осередки влади і сили, що її дає, поза елітою зачищені. Тож, успішний бунт населення поза елітою малоймовірний. Населенню на це не вистачить сил. Я сам прогнозував такий бунт в РФ у 2014. Але впевнився, що цей прогноз безпідставний. Впевнився, коли побачив, що до 2019 всіх не тільки прямих, а і потенційних лідерів опозиції переседжали без особливого спротиву росіян. Навіть шамана, який йшов пішки виганяти Путіна. Впевнився, і що майже всі громадяни РФ нездатні на протестах на більше, ніж без спротиву лізти в автозак і штовхати його, коли він заглох.
В такому політичному режимі еліту може скинути лише сама еліта. Як єдина група, що має доступ до влади і сили в державі. Точніше частина еліти, що не знаходиться на головних в ній позиціях. Еліти саме в центрі держави, не на місцях. На місцях вона здатна лише на відкол від держави 1, максимум декількох регіонів. Чого не вистачить, аби завалити владу в цілому.

Ознакою крайнього авторитарного режиму також є те, що ті, хто займають головні позиції в його еліті (в РФ це 1 особа – Путін) розуміють потенційну конкуренцію від інших її представників. Вони намагаються усунути цю конкуренцію 2 засобами. 1 – набирати в еліту тупих безініціативних, а відповідно точно неконкурентних осіб. Тому у політичній еліті РФ настільки багато таких, як Мєдвєдєв та Золотов. Але чисто з ними хоч наскільки працюючий режим не організуєш, хоч наскільки ініціативні кадри потрібні. В РФ можна виділити 3 групи таких. Бюрократи-технократи як, наприклад, прем’єр Мішустін, голова Центробанку Набіулінна, голова Рахункової палати Кудрін. Олігархи, які є інструментами режиму у внутрішній та зовнішній економічній діяльності без витрат на їх повний контроль. Військові, як міністр оборони Шойгу та начальник Генштабу Герасимов. Конкуренція з їх боку усувається заваленням їх вигодами за лояльність, які перевищують ризик від спроби самим захопити влалу. Якщо обсяг цих вигід скорочується, їх лояльність зникає теж. 1 істотне таке скорочення відбулось у 2014. Тоді Путін знайшов вихід, перерозподіливши на їх користь витягнуте посиленим тиском на позавладне населення. Наприклад, як заявляв олігарх Ротенберг, через санкції 2014 він не втратив, а заробив. Оскільки його втрати були компенсовані наданами йому для участі проєктами з величезними відкатами, як Кримський міст та система Платон.
Але через пряме вторгнення в Україна скорочення вигід для еліти РФ настільки величезне, що Путін немає шляхів його компенсувати. І частини еліти починають проявляти незадоволення ним. Олігархи відкрито висловлюються проти війни, як Авен, Фрідман, Алекперов, Дерипаска та Міхельсон. Спроба Набіуліної та міністра фінансів Силуанова піти у відставку та її відхилення Путіним вчора, демонструє, що і з лояльність бюрократів вже не все добре. Але обидві ці групи не мають доступу до ресурсу, яким можна звалити Путіна. Силового, на якому він і закільцований в РФ останнім часом. Вони зможуть лише підтримати групу еліти з доступом до цього ресурсу, яка постане проти Путіна. Такою групою є група військових.
І їх лояльність теж підірвана. Вони провалили реалізацію військової частини плани Путіна в Україні. І Путін за це на них незадоволений. Все більше просочується даних про розслідування проти Шойгу та ймовірне зміщення його та інших очільників армії з посади. Звісно це не в їх інтересах. І їм доцільно для за реальності такої ситуації спробувати утрииати та збільшити свої вигоди, скинувши Путіна. Коли Шойгу та іншим військовим командирам підлегла ключова частина силового ресурсу. Армія, значимість якої зросла під час війни. Порівняно з внутрішніми військами, як Росгвардією. Потенціал яких ще впав, бо їх долучали до невластивих для них бойових дій. Тож, інформація 6 березня від представників США про можливу спробу перевороту від Шойгу протягом тижня не безпідставна.
Є 2 варіанти розгортання такої спроби:
Військовим на чолі з Шойгу

  1. не вдається швидко усунути Путіна. Починається боротьба Шойгу проти Путіна. Тоді ймовірність перемоги Шойгу невелика, оскільки Путін має більшу популярність серед еліт на місцях та широких кіл функціонерів режиму – військових та цивільних. Така боротьба може закінчитись навіть за декілька днів. Але і вже ці дні будуть золотими для України. Вони створять тимчасовий хаос в РФ, якого нам вистачить аби хоч викинути військових РФ за наші кордони.
  2. вдається швидко усунути Путіна, вони приходять до влади. Їх позиції та ресурси будуть значно слабшими, ніж Путіна. І їм відмовляться присягати на вірність ряд функціонерів режиму Путіна в центрі та на місці. Відмовляться і під цим приводом спробують реалізувати власні амбіції. Наприклад, відколоти у свою повну владу певні регіони. Перш за все Кадиров, що володіє особливим ресурсом серед еліт на місцях. Поступово бунти на місцях підіймуть і ті, хто здобуде там силовий ресурс в умовах хаосу. Тоді в РФ почнеться тривала внутрішня війна центральної влади з ними. І за її час ми зможемо витягнути з РФ усе, що вона нам винна за злочини проти нас.
    У будь-якому разі заколот Шойгу вигідний Україні. Він наша надія на швидке закінчення війни. Тому з нетерпінням його чекаємо! І звісно ми не будемо дякувати за це Шойгу як одному з реалізаторів злочинів проти українців. Ми скористаємось ним, аби стягнути повну відповідальність і з нього, і з інших організаторів злочинів проти українців!