Олексій Ткаченко: Протистояння/співпраця з іншими державами з оглядом на власну вигоду

США перетворюється на ісламську диктатуру! Такими мали бути лозунги прихильників тези: “З ким поведешся в зовнішній політиці, того і наберешся”. Прихильників, які таврують Україну від співпраці з будь-якими країнами, які вважаються авторитарними. То мали б таврувати і США за юридично закріплену всебічну військово-політично співпрацю з 5 авторитарними за обгрунованою оцінкою режимами в ісламських країнах. А чогось не таврують, дивно…

Не дивно ж, що США так робить. І робить не в минулом 20 століття, за що вибачалась, наприклад Хіларі Клінтон як за справу, що підриває образ США як захисника демократії. А прямо зараз, за що вона не вибачається. Бо абсолютно не дивно, що в міжнародній політиці фактично домінує 3 принцип політичного реалізму: “Мораль і політичний інтерес розходяться”. Хочеш досягати там успіху – не лізь з мораллю своєї країни до чужої, бо лише нарвешся на невависть її мешканців за це. А веди взаємовигідну зовнішню співпрацю з країнами, з якими це корисно для твоєї, поважаючи право їх мешканців визначати внутрішні порядки самим. А юридично принцип з пункту 3 статті 3 Статуту ООН, що: “Всі Члени ООН утримуються в їх міжнародних відносинах від загрози силою або її застосування як проти територіальної недоторканності або політичної незалежності будь-якої держави”. І що, як хто і має втручатися у внутрішні справи держави заради захисту її мешканців в разі свавілля її влади чи в подібних цілях, то це міжнародні уповноважені всім світом або хоча б окремим його регіонами в межах цих регіонів органи, як ООН. Але не політики інших держав, і США, в тому числі, яких на це ніхто не уповноважував. І які за такі дії отримають лише ненависть мешканців купи держави до своєї держави та її мешканців, що їм абсолютно не вигідно. І політики США розуміють це, однією рукою співпрацюючи із за загальним сприйняттям рядом авторитарних режимів на власну вигоду. Але іншою на цю вигоду лицемірно просувають ідею усім відмовитись від співпраці з такими на загальний тріумф демократії. І на цю руку посилаються прихильники цієї ідеї в Україні. Хоча очевидно, що ніякого реального успіху Україні це не принесе, лише злив наших інтересів заради чергових абстракцій. Реальний же успіх прийде за такої позиції.

Ми, українці, визначили демократію як власний політичний режим. Але визначати режими інших держав ми не маємо жодної вигоди і повноважень. І протистояти чи співпрацювати з іншими державами ми будемо виключно з оглядом на власну вигоду та інтереси, не дивлячись, як називають їх політичні режими.

А незгодних з цим, хто посилається на досвід інших демократій, прошу не писати тут своє обурення, це безцільно. Пишіть гнівні коменти Байдену, щоб позбавляв статусу основного союзника поза НАТО Єгипет, Йорданію, Бахрейн, Кувейт та Афганистан, щоб припиняв співпрацю з Саудівською Аравією. Макрону, щоб припиняв співпрацю з ЦАР, і так далі.

Олексій Ткаченко