Олексій Ткаченко: Була – вулиця на честь Москви. Стала – на честь переможця Москви!

Позавчора, 9 грудня депутати Київської міської ради проголосували за перейменування вулиці Московська в Києві на вулицю Григорія Гуляницького! Це неймовірний символізм! Адже Гуляницький став одним із творців однієї з найбільшої перемоги України над Московією – Конотопської битви.

Саме загін на чолі з Григорієм Гуляницьким більше 3 місяців (з 21 квітня по 27 червня 1659 року) боронив Конотоп від величезної московської армії. І очолював його Гуляницький, тоді наказний гетьман Сіверський, спираючись на свій попередній бойовий досвід на благо України як активний учасник національно-визвольної війни з 1648 року. 4 тисячі козаків під проводом Гуляницького тріумфально стояли проти 100 000 москалів! Причому стояли так, що не несли великих втрат самі, але нанесли їх москалям!Саме такі дії Григорія Гуляницького дали час гетьману Виговського зібрати військо та союзників проти натиску москалів, розпланувати і реалізувати їх рішучий розгром під Конотопом. Розгром в результаті якого було знищено 30000 москалів, а взято в полон ще 15000 разом з одним із очільників московського війська – князем Пожарським, нащадком Рюриковичів. За сумарних втрат лише в 4000 козаків і 6000 їх союзників татар. І за знову участі Гуляницького, загін якого вдарив в тил відступаючим москалям. Така була відсіч москалям в тому числі, здійснена Гуляницьким, за те, що за словами останнього на землі України: «Москва наступає безбожна, … все вогнем та мечем розоряють, церкви Божі палять, … священиків … без всякого милосердя вбивають, а понад те над паніями добрими … гвалт чинять й гірше за поган».

Пам’ятник Гуляницькому в Конотопі

Такий символізм неймовірно надихає на боротьбу за Україну та за власне благо в ній! Але сам по собі він – символічна дрібниця. Дрібниця за обіймання посад влади і в Київській міській раді, і в Україні не тими, хто зміцнює Україну та добробут українців зсередини та готується захищати від будь-яких атак з-зовні. А тими, хто як і в 1659 не буде битись за українців та Україну. А зрадить їх заради виключно власного інтересу, зчиняючи внутрішній заколот. Та направляючись в Москву під час війни з нею, викрадаючи в своєї держави та українців суверенітет та розповідаючи, що визначена ними влада – не влада, а влада вкрадена цими зрадниками – влада, якщо її, звісно, завірить іноземний господар. І поки такі особи на владних посадах, навіть якщо ми здобудемо новий Конотоп проти агресора, з нього не дадуть вони отримати нам вигоди, як і результати Конотопу 1659 року підірвали такі.

Тож, варто нам, українцям, невпинно діяти, аби усунути усіх внутрішні посіпак наших зовнішніх ворогів та свавільників проти наших держави й інтересів з владних посад. І коли це станеться, ми і здобудемо і внутрішнє благо для кожного з нас. І здатність здійснити перемогу не меншу, ніж під Конотопом проти і москалів (на Донбасі, в Криму і будь-де), і будь-який охочих з-зовні забрати наше внутрішнє благо! І не тільки сказати, а й реалізувати щодо будь-яких загарбників слова Гуляницького щодо москалів: «Будучи під владою королів польських … за права й вольності свої ми стояли і з неволі ми освободились. Так само й вам кривд і грабежу не подаруємо!».

Konotop battlle 1.png
Схема тріумфу українців над московськими загарбниками під Конотопом