Юрій Бондаренко: крапки над І Водохрещі

Не планував озвучувати очевидні речі, але поставити крапки над і варто.

1. Те, що ПЦУ розвінчує популярні міфи маловірів – це добре. Церква несе відповідальність за спасіння вірних. І якщо людина не приступає до сповіді і причастя, а просто раз на рік моржує в хрещенській ополонці, сподіваючись «змити гріхи» це не добре і може нести за собою погибель душі такої людини. Тож озвучувати такі речі не те, що потрібно, а необхідно (звісно якщо Ви вірите в Бога).

2. Незважаючи на доцільність таких дописів на сторінці ПЦУ, все ж варто втриматися від риторики «абинеякумоскалів», коли давню традицію, поширену в багатьох слов’янських країн, в тому числі і в Україні, віддають східному сусіду. Пруфи можете глянути на сайті Локальної історії (сподіваюся ні в кого немає сумнівів щодо їх незаангажованості). Посилання тут: https://www.facebook.com/173162079529892/posts/1620545038124915.

3. Купатися чи не купатися – давня дилема над якою ломали голову починаючи від Подерв‘янського. Я ж вважаю так: робіть, що хочете, тільки не цикайте ядом на братів во Христі, навіть якщо вважаєте їх номінальними та непрактикуючими. Зрештою може саме з цього купання і почнеться навернення людини до Христа.

І не забувайте ніколи слова вчителя Церкви св. Августина: «У головному — єдність, у другорядному — свобода, у всьому — любов».

Зі святом! Христос хрещається!