Едуард Юрченко: Реальна позиція Азербайджану щодо України

Візит президента Азербайджану до Києва викликав певну хвилю позитиву в політично ангажованій частині українського суспільства. Мовляв, «найсильніша країна Кавказа наш союзник», «в нас Крим, а в них Карабах» і тому подібне.

Є правда проблема, адже одразу після перемоги в 44-денній війні Азербайджан різко припинив дипломатичну підтримку України, наприклад під час голосування «кримських резолюцій ООН. Окрема тема, це відмова з’явитися на «Кримську платформу», яка викликала активне обговорення в експертному середовищі.

Треба уточнити, що Азербайджан офіційно декларується стратегічним союзником України, до того ж українське керівництво однозначно підтримало його під час останньої війни. Навіть такі проросійські держави як ФРН або елементарно географічно віддалені від регіону, як, наприклад, Нова Зеландія та Японія, брали участь. На відміну від «стратегічного союзника».

В чому ж проблема? Що можуть сказати про це самі азербайджанці?

Одразу після проведення «платформи» на це давались прямі відповіді.

Член комітету Міллі Меджлісу з міжнародних відносин та міжпарламентських зв’язків Расім Мусабеков сказав агентству Turan, На його думку, є проблема взаємності. «Коли у нас були проблеми, а Україна не мала проблем, Україна надавала підтримку Азербайджану? Ні. Просто коли було голосування, вона голосувала за нашу територіальну цілісність. І ми це робимо. Тобто ми можемо підтримати Україну такою мірою, якою вона підтримувала Азербайджан із його конфліктом. Хтось приватно в Україні може висловлювати якісь думки з приводу Азербайджану, але офіційно підтримка Україною Азербайджану значно менша, ніж підтримка, яку вона надала нашій країні».

Расім Мусабеков Насреддін-Огли… Член редколегій: аналітичного журналу “STRATEJİ TƏHLİL”, що видається Центром Стратегічних Досліджень при Президенті Азербайджанської Республіки, а також журналу “GEO STRATEGIYA”, що видається Центром Геополітичних Досліджень “KASPI”. Автор більш ніж 250 наукових публікацій на тему регіональної геополітики, етнічної політики, політичних партій та інституцій, кандидат філософських наук. Регулярно виступає у місцевих та закордонних ЗМІ з публікаціями та коментарями на актуальні суспільно-політичні теми. Тобто це не те, що азербайджанський «Дугін на мінімалках», але щось близьке. Офіційний високопоставлений фахівець-міжнародник.

Були й інші думки.

«Глава Дослідницького центру Atlas Ельхан Шаїноглу вважає, що не брати участь у Кримській платформі було неправильним рішенням. Експерт зазначив, що Азербайджан критикує політику Росії. «Глава держави незадоволений діяльністю російських військових у Карабаху, постачанням російського озброєння Вірменії. У такому разі чому б нам не взяти участь у конференції? Якщо Росія побачить, що ми усуваємося від неї, вона сама зближуватиметься з нами. Неучасть у форумі суперечить принципам незалежної зовнішньої політики.»

Тут позиція майже проукраїнська, але яка її мета? «Якщо Росія побачить, що ми усуваємося від неї, вона сама зближуватиметеся з нами» – все досить щиро і конкретно.

І, в якості завершення, позиція порталу «Дзеркало», досить антимосковського, проукраїнського і прозахідного (наскільки це можливо в алієвському Азербайджані, звісно).

«….участь нашої країни могла б викликати зайве роздратування у Кремлі, який отримав індульгенцію на долю Нагірного Карабаху. І доки Москва вважає себе єдиним арбітром у цьому регіоні, нам слід бути обережними й не гнівити небезпечного та сильного сусіда. Навіть попри те, що цим ми явно образили Київ, який протягом усього періоду 44-денної Визвольної війни був поряд із нами й однозначно заявив про підтримку Баку… На даному етапі, здається, достатньо того, що ми не визнаємо анексію Криму та підтримуємо суверенітет України.»

Тут все зовсім прямолінійно. «Україна нас підтримала, але нам її підтримувати невигідно. Між іншим, Карабах ми поділили з росіянами які отримали важіль впливу.»

Цікавою є і рекомендація «не визнавати анексію Криму». Нагадую, що держави, що голосували проти «кримських резолюцій» анексію Криму теж юридично не визнавали й робили з цього приводу офіційні заяви з роз’ясненнями.

Таким чином ми бачимо чергову фантазію на тему вигаданих «союзників», які все більше нагадують вигаданих друзів в дітей з психологічними проблемами.

Азербайджан не стане нашим союзником проти РФ, доки самі росіяни не кинуть йому радикальний виклик, а простіше кажучи не нападуть напряму. Але росіянам це категорично не потрібно, а зовсім навпаки, азербайджанці є ключем до низки вигідних для них зовнішньополітичних і економічних рішень.

П.С… про хороше, в нас з Азербайджаном досить активна економічна співпраця і товарообіг близько 800 мільйонів. Важливо, що в економічній співпраці він від нас залежить більше ніж ми від нього. Адекватна держава використовувала б цей фактор, як обґрунтування для більшої свободи для маневру на Кавказі, а не накладала на себе обов’язки перед «союзником» підв’язаним під РФ.

П.П.С… а тепер про дуже погане. Кавказ, в цьому раунді, Україною майже програний. Сакартвело в неоднозначних стосунках, через одну цілком конкретну особу. Вірменія, з проросійської стала напряму окупованою. Азербайджан зацікавлений в партнерстві з РФ. Остання з невизнаних республік, НКР, опинилась під прямим контролем росіян.

Нагадую, що Кавказ є сферою наших інтересів в незалежності від нашого бажання. Якщо ми не граємо власну гру на Кавказі, Кавказом гратимуть нас.

Едуард Юрченко