В 2010-13 роках на європейські екрани вийшов доволі цікавий серіал “Borgen”. Він оповідає про життєвий шлях сильної-та-незалежної політиКИНІ Бріджит Н’юборг.
Бріджит очолює ліволіберальну Помірковану партію, що об’єднує (пост)марксизм з (нео)лібералізмом. Їй вдається стати прем’єр-міністЕРКОЮ і три роки поспіль проводити свою тотально сатанинську політику.
Головним об’єктом ненависті всіх – від політиків до журналістів – у серіалі виступає Партія Свободи та її лідер Свен-Оге Сальтум – пристаркуватий фермер-свиновод з консервативними поглядами.
По суті, все, чим була Данія протягом багатьох століть, все, що може забезпечити її існування, як країни європейців (тобто білих) – все це уособлено в Сальтумі та піддається нападками. Це виставляється як дещо само собою зрозуміло абсурдне.
Все, у що хоче перетворити Данію світовий капітал – Нова Данія з громадянами “правильного, шоколадного відтінку” (с) – уособлено в Бріджит Н’юборг.
При цьому Бріджит показана так, що ти співпереживаєш їй, навіть якщо ти кожною своєю клітиною заперечуєш її погляди.
У той час, як Свен-Оге зображений пристаркуватим сільським снобом з неоковирною зовнішністю та поганими манерами.
При цьому ліберали хоч і виставляються ворогами, але їх лідер Хесельбо вселяє повагу своїм стилем.
А тепер – найцікавіше. Хто це зняв? Датське радіо. Це їх варіант “Громадського”, британський же варіант “Громадського” “ВВС” цей серіал транслював у Сполученому Королівстві.
Про що це каже?
ХХІ століття – це століття, де масове мистецтво вже не може бути не пов’язане з пропагандою. Хочете Ви цього чи ні. В ньому буде або Ваша пропаганда, або ворожа. Як правило – ворожа.
У націоналістів є чудовий інструмент у вигляді Держкіно. Ми маємо закладати у те кіно, яке виробляє Україна, ще більше прихованої пропаганди здорових цінностей і не допускати пропаганди ліберастії.
В чому урок Сальтума?
Хто хоче подивитись цей серіал – не читайте далі 😄
В останній серії останнього сезону у Бріджит з’являється можливість сформувати новий уряд та повернутись на посаду прем’єрКИ, але тільки у коаліції з оновленою Партією Свободи – без Свена-Оге, якого скинула “маладоє дараваніє” прогресивна політиКИНЯ з його партії.
Та навіть за умови, що оновлена Партія Свободи відмовляється від своїх антиміграційних поглядів, Брігджи не погоджується на союз зі “свободівцями”, а йде другим номером в уряд… лібералів.
Це показує не тільки те, що не існує принципових відмінностей між (нео)марксистами і (нео)лібералами, а також і наступне.
Політичні сили зі здоровими поглядами НІКОЛИ не будуть союзниками з новими лібералами/лівими. НІКОЛИ від слова взагалі.
Цей серіал створено для зрощування нової генерації політиків лівого/ліберального спрямування, і один з головних аспектів їх світогляду – це нульова толерантність до справді правих.
І також це показує, що коаліції з лібералами проти ультралівих також нічого не дадуть. Тому, що ліберали і ультраліві фінансуються з одних джерел. Навіть у цьому пропагандистському серіалі показано, що ліберали отримують гроші від “патріотичного” промисловця, а ультраліві – від “прогресивного” банкіра. Партія Свободи ж, яка самофінансується, є ворогом всіх, бо не вписується в політичну систему Нової Дані.
Якщо націоналісти хочуть прийти до влади в Україні, їм не слід йти у фарватері жодних лібералів – старих чи нових. Їх використають і кинуть, бо як партнер вони нікому не потрібні.
Ми можемо розраховувати лише на Бога і свій народ, подобається це комусь чи ні.