Археофутуризм: віхи напрямку

Взято з офіційної сторінки ініціативи Constructivisme Vitaliste

Археофутуризм — це неологізм, який запровадив Ґійом Фай (французький філософ, журналіст, письменник та один з ідеологів «нової правиці»). Археофутуризм — умонастрій згідно з яким майбутній світ знову повернеться до архаїчних цінностей, тисячолітніх принципів людських спільнот, які протилежні сучасним «європейським цінностям», але й одночасно буде футуристичним та продовжить техно-науковий розвиток. Його суть полягає у відтворенні архаїчного минулого в теперішньому, поєднуючи при цьому найновіші досягнення науки й техніки. Він одночасну протистоїть проґресизму та консерватизму, як “двом сторонам однієї монети”, а поняття модернізму й традиціоналізму діалектично перевершує.
«Архаїчне» — це не щось стародавнє в негативному сенсі або ж застаріле. Навпаки під цим словом мається на увазі позитивне значення, представлене давньогрецьким поняттям архе — першооснова, початок, те що творить й не змінюється. Архаїзм — це не повернення у «золотий вік»; це не прив’язаність чи спроби відродження минулого, адже історичне минуле й породило сучасний еґалітарний світ з його універсалістським та споживацьким культом, расовим психозом, етномазохізмом тощо; архаїзм зберігає й передає елітарні цінності та найсильніші з традицій, які є корисними та придатними для реального життя(яке суворе та звитяжне), а не мертві традиції, що придатні лише для музеїв та дослідження вченими.
Археофутуризм передрікає, що XXI сторіччя буде залізним сторіччям штормів, титанічним й трагічним сходженням катастроф, буревії якого знищать сучасну розніжену, еґалітарну й самогубну західну цивілізацію та утвердять архаїчні цінності: войовничість; престиж військової касти; нерівність соціального статусу. Але утвердження цих цінностей не означає несправедливість, що якимось чином принижує людську гідність як нав’язали утопічні еґалітарні ідеології. А передбачає утвердження реальності, де кожен на своєму місці згідно зі своїми здібностями, бо не всі можуть стати конструкторами ракет та генералами. Оскільки од народження люди різні, й у кожного здібності відмінні та найкраще пристосовані для різних сфер діяльності; обов’язків відповідним правам; розділенню ґендерних ролей; передачі народних традицій, духовності й організації духовенства; видимих й структурованим соціальним ієрархіям; поклонінню предкам; ініціативним обрядам та випробуванням; відновленню органічних спільнот — від сім’ї до народу тощо. Якщо ж європейці не приймуть архаїчні цінності, то, будуть стертими з лиця землі іншими народами, які вже повернулися до цих цінностей.


Футуризм. З найдавніших часів у європейців активно задіяне футуристичне творче начало; це їхня головна особливість, палкий вогонь життя, жага боротьби, трагічна прометеївська душа, яка зажди прагне пригод, й характеризуються постійним проявом волі та прагне до нових форм цивілізації. Футуризм — це титанічна воля до могутності, нестримність, раціональність та схильність до ризику; внутрішній вогонь європейських людей, що пожирає й водночас підносить їх. Його втілення — це найбільш ризиковані й непосидючі особистості, що прагнуть руху й змінюють світ за допомогою науки й техніки. Це начало породжує серед нас зухвалих, сміливих фаустівських людей з менталітетом борців та заколотників, що все життя палають, що постійно самі себе наражають на ризики й небезпеки, але тим самим вони роблять відкриття, розгадують секрети природи, підкорюють моря і континенти, а в майбутньому й космічний простір. Для футуризму ностальгія за минулим безглузда, оскільки футуризм концентрується на майбутньому.
Сутність футуризму полягає в плануванні та втіленні майбутнього. І ця динамічна сила здатна його втілити як говорить нам історія: авіація, мореплавство, ядерна енергетика, політ на місяць тощо. Однак цю титанічну силу постійно треба загнуздувати, бо завжди є ризик, що він може вийти з контролю, перетворитися у таку собі божевільну жагу «змін заради змін», технологічну одержимість, що знищить сама себе. Тому, футуризм треба загнуздувати архаїзмом; архаїзм підживлювати футуризмом.


Тож, археофутуризм — це світогляд, що звертається і до ультрасучасної науки і до традиційних рішень, коріння яких в сивій давнині. Замість прив’язаності та ностальгії за минулим — архаїзм; замість модернізму — футуризм. Він відкидає як консерватизм так і традиціоналізм, оскільки останній – лише інтелектуалізація традицій, і з’являється, коли традиції помирають, стають фольклором, музейними експонатами. Але археофутуризм захищає поняття традиції та традиційного суспільства. Немає нічого більш протилежного європейській традиції, чим традиціоналізм, позаяк традиції змінюються, постійно оновлюються, рухаються вперед, знаходяться в процесі становлення. Для археофутуризму традиції — це розвиток; вони створені для того, щоб їх винищувати, вивчати й добирати, позаяк чимало з них породжують та поширюють в сучасному суспільстві різні роду фатальні хвороби. Можна сказати, що археофутуризм — живий традиціоналізм; він об’єднує науку й техніку з архаїзмом й тим самим примирює Еволу і Марінетті, «доктора Фауста» та «трудівників»; врівноважує збереження старих форм та створення нових. Він знищує давно застарілі філософії і традицій, і проґресу. Й разом з ними відправляє на цвинтар еґалітарні, «гуманістичні» та індивідуалістичні догми модерну, які не придатні для титанічного сторіччя.