Едуард Юрченко: Символ провалу в світоглядній війні

Навколо Національного музею Революції Гідності вже не перший рік точаться скандали, переважно з навколо корупційною проблематикою. Але я хотів би звернути увагу на інший момент. Адже я не великий фахівець з «антикорупційних розслідувань».

По-перше, критично велика кількість моїх знайомих про музей просто не чула. Хочу підкреслити, що в кожного з нас завжди існує певне «викривлення уявлення» про навколишній світ обумовлене колом спілкування.

Так ось, в мене це коло складається переважно з представників правого руху або гуманітарної інтелігенції. Виникає закономірне питання : якщо більшість цієї аудиторії не в курсі, то хто тоді в курсі взагалі?

Нагадую, що мова йде про найкрупнішу за масштабом впливу на Україну, подію в цьому сторіччі (принаймні до майбутнього взяття Москви звісно). Тобто погано звісно коли люди не знають про існування тих чи інших музеїв, але тут масштаб, так би мовити.

По-друге, «музей-фантом» досі не має власного приміщення («експозиція» розташована в тимчасово виділених кімнатах), хоча вже були виділені кошти на будівництво і, більш того, отримано аванс (!). Зрозуміло, що виникають підозри в «корупційній складовій».

Там звісно є купа відмазок: земля під арештом, все неоднозначно, проєкт не завершено. Але в таких випадках просто шукають якесь альтернативне рішення, а не залишають добре профінансований проєкт в підвішеному стані. Хочу нагадати, що «музей» існує з 2015 року (!!!). Діти народженні водночас з ним вже пішли в школу, студенти, що тоді поступили захистили дипломи й розпочали кар’єру. Було обрано двох президентів США (формально музей існував при трьох з них). А ось музей присвяченій події навколо, якої формується ядро ідеології сучасної української держави, досі не має приміщення.

І третє, що власне й привабило мою увагу до ситуації. Виявляється нещодавній скандал з декораціями в стилі «розвиненого совка», просто на меморіалі Небесної сотні, виник через те, що туди весь цей непотріб запустило керівництво музею.

Фактично музей який досі лишається фантомом, породжує навколо себе численні скандали, розслідування, а відтепер вже й вуличні зіткнення. При тому, що й музея фактично не існує, ні про його, принаймні формальне існування ніхто не знає. Спочатку виникає неприємна ситуація, а потім виявляється, що є така установа. Все як у випадку зі злим духом-полтергейстом : навколо все поламано, кіпіш, а нікого не видно.

В цій ситуації відбуваються перевибори директора музею і дієвий керівник спокійно виставляє свою кандидатуру. Я звісно не знаю, яка він людина та й про його фінансові справи судити не берусь (повторюю, що я не «антикорупціонер» чи тому подібне). Але констатувати, що з музеєм склалась просто фантастично неадекватна ситуація я вимушений. Це факт, а факти річ вперта.

Едуард Юрченко