Едуард Юрченко: Захід якого немає

Сьогодні, коли ми опинились в епіцентрі кризи, все ще намагаються оцінювати ситуацію в системі координат «Захід-РФ» (як варіант «Захід-Велика Євразія»). Але як раз зараз зрозуміло, що ніякого «Заходу», як геополітичного суб’єкта більше не існує.

Великобританія активно допомагає нам через власну потребу створення пробританського альянсу в Східній Європі. Цікаво, що спрямований він буде напряму проти Москви, а опосередковано проти Брюсселя (причому стратегічно друге, навіть, важливіше).

Німеччина зайняла відверто ворожу і проросійську позицію. Причому мова йде не про якісь дурні голосування в ООН, а про реальну участь в боротьбі на боці росіян.

Франція – фактично нейтральна, адже ідея покращення стосунків з Росією є трендом французької політики, з одного боку, а з іншого існують жорсткі сперечання з росіянами в Африці й московсько-османський альянс в питаннях Близького Сходу та Кавказу (з виразно антифранцузьким забарвленням).

США реально допомагають, але не завдячуючи, а всупереч стратегії адміністрації Байдена, яка допомогою вимушено намагається закрити внутрішньополітичні проблеми викликані афганською катастрофою і зберегти обличчя Америки у світі.

Інші країни «Заходу» йдуть в фарватері основних гравців або вичікують, формально солідаризуючись з Україною. Хоча хто–знає, можливо активність таких країн, як Іспанія, є прологом до радикального нарощуванню власної суб’єктності й початку власної гри.

Можна констатувати, що доба «колективного Заходу», яка розпочалась в 1945 році, кінцево завершилась і ми спостерігаємо міжнародний порядок нео-Вестфальського типу. Найближчим аналогом можна вважати «систему великих держав», що існувала напередодні першої світової.

Те що відбувається об’єктивний процес і головне питання (від якого залежить виживання нашої країни) чи встигнемо ми адаптуватись та використати зміни у власних інтересах.

Едуард Юрченко