Едуард Юрченко: Наш союзник США – в режимі внутрішньої окупації

Довго не хотів торкатись цієї теми, яку вважав черговим корупційним розкладом, явно не цікавим на фоні боротьби за реально принципові речі і кризових подій у світі. Але останні новини про видачу Чауса НАБУшникам примусило висловити свою думку.

Цей «успіх» НАБУшників явно обумовлено тиском з боку представників США, держави, яка не може вважатись на даний момент адекватним партнером України через пряму підтримку антиукраїнського пакту Меркель-Путіна.

Будь-яка поважаюча себе країна, вже на наступний день після досягнення відповідних антиукраїнських домовленостей, призупинила б діяльність будь-яких установ пов’язаних з Вашингтоном та Брюсселем та розпочала ретельну перевірку (з обшуками і тому подібними заходами) всіх кого можна було б вважати агентами впливу ціхї сил.

Замість цього, попри грізні заяви про «жорстку розмову», підготовка до зустрічі між президентом та «луб’янськім Джо» фактично розпочата з превентивної капітуляції. Відверто кажучи, не варто взагалі її проводити, це лише погіршить ситуацію для нас в американському політикумі. Президент України мусив би демонстративно зустрітись з Тедом Крузом та іншими політиками, які займають тверду політику проти ПП-2.

Америка залишається нашим союзником. Але цей союзник зараз опинився в режимі внутрішньої окупації, приблизно як ми в добу Януковича. Половина США (включно з десятками губернаторів та половиною законодавців) легко можуть стати нашими твердими симпатиками, якщо протягнути їм руку дружби. А ось глобалістська «глибинна держава» вже обрала позицію нашого ворога, і змінити це не можливо. При чому мова не йде про втручання в внутрішньоамериканську політику, а виключно про вираження симпатії до тих, хто позиціонує себе як друг України, що є цілком прийнятним в межах американської політичної культури.

Якщо зараз проявимо слабкість перед Демпартією та євробюрократами, це нічого нам не дасть крім втрати інтересу наших союзників серед консервативних еліт США та Східної Європи, яка теж продовжує лишатись нашим союзником в межах ЄС.

Вибору не маємо: або вирвемось за межі «трикутника смерті Москва-Вашингтон-Брюссель», або загинемо як держава.

Едуард Юрченко