Сергій Мацибора: Філософія як інтелектуальна провокація

Мої останні дописи викликають бурхливі дискусії, полярні реакції та часом несприйняття або нерозуміння навіть з боку близьких людей. І це чудово! Адже це нерозуміння і несприйняття є першим кроком до руйнування усталених стереотипів та світоглядних догм.

Всі ідеології, якими більшість з нас досі поглуговуються, давно не відповідають викликам часу. І, тим більше, не здатні виконати головну мету свого існування – створити реалістичну “дорожню карту” побудови бажаного, з точки зору даної іделогії, майбутнього суспільства.

Ідеології, за своєю суттю, мають дочасний, обмежений у часі, характер. Вони виникають як відповідь на виклики певного етапу розвитку суспільства, і відповідно, втрачають сенс з закінченням цього етапу. Всі ідеології, які ще домінують, принаймні в нашому суспільстві – консерватизм, лібералізм, соціалізм, націоналізм, марксизм – були реакцією суспільства на перехід від аграрно-ремісничої до індустріальної фази розвитку. Вони були покликані дати відповідь на те, як просуватися суспільству далі в умовах індустріалізації та модернізації.

Завершення епохи індустріалізму помножило на ноль всі ті ідеології, які окреслювали координати руху суспільств протягом ХІХ-ХХ століть. Всі спроби адаптувати ідеології індустріальної доби до нової епохи є марними. Стільки не штудіюйте Маркса чи не маршируйте з портретом Бандери, це не дасть відповіді на питання, яке суспільство нам будувати у глобалізованому світі ХХІ століття. Треба підвести риску під старими ідеологічними доктринами та осмислити наше нинішнє становище.

Саме з цього осмислення, виявлення генези, основних трендів розвитку, політичних, економічних, соціальних, культурних наслідків становлення “постіндустріальної” фази розвитку має розпочатися вироблення світоглядних орієнтирів суспільства майбутнього. І саме тут виникає необхідність у зверненні до методів та прийомів філософії. Виникає нагальна необхідність філософського осмислення того етапу розвитку суспільства, на якому ми знаходимося, та визначення світоглядних орієнтирів на майбутнє.

Адже метою філософії є руйнування стереотипів і догм, розхитування світогляду пересічної людини. Філософія вороже ставиться до будь-яких ідентичностей, а особливо ідентичностей ідеологічних і догматичних. Вона створена, щоб їх розхитувати. Філософія має виводити людину із зони комфорту, підриває всі її ідентичності та стереотипи і змушувати ставити питання, які вона ніколи б не поставила, не стикаючись з філософією.

Будучи наукою про форми та прийоми мислення, філософія допускає повну свободу змісту останнього. Метою філософії є навчити людину вибудовувати власну картину світу і власну рефлексію від цієї картини, а не дати готовий набір раз і наважди визначених “істин”. Вона привчає до свободи думки і духу, незважаючи ні на які “авторитети”. Філософія вибиває грунт з під ніг усталених ідеологій, які давно втратили сенс і перетворилися на пусті обгортки. І вона ж дає змогу виробити нові сенси, так необхідні нашому дезорієнтованому суспільству.

Філософія покликана спонукати людину поглянути на оточуючу реальність, і в першу чергу, на саму себе, під іншим, незвичним для себе ракусом. Проаналізувати власні погляди і забобони. Критично ставитися до власних поглядів та поглядів інших людей. Не сприймати будь які усталені стереотипи лише тому, що ” так прийнято” в суспільстві чи певному середовищі. В цьому сенсі філософ є провокатор. Адже філософ провокує свідомість людини виходити за межі зони комфорту в царство свободи думки і волі. І якщо мені вдається спровокувати в читачах гострі і драматичні реакції, значить мої дописи мають сенс. І це добре!

Сергій Мацибора

Подобається матеріал? Поділіться ним з друзями у Facebook!