Сергій Чаплигін: Ми маємо розпочати Великий Дискурс

Якась в Україні безпрецедентна бідність критичного духу – натомість повне панування одноразового, фрагментарного та синґулярного мислення.

Замість того аби зрозуміти ґлобальні тенденції ХХІ століття, зайнятися справжньою інтелектуальною працею, почати обговорювати сучасні ідеї – в суспільстві постійно обсмоктуються застарілі проблеми та перетравлюються думки, навіяні засобами масової інформації.

Натомість перед нами стоять загрози та виклики ґлобалізованого світу: лібералізм в усіх його формах панування логіки прибутку; перехід до нових форм спонтанного та спорадичного буття; знищення суверенної ідентичності, культур, етносів, націй, релігій, держав; руйнування родин; поява пост-людини, яка може довільно обирати свою зовнішність, стать, індивідуальну раціональність на любий проміжок часу та ін.

У відповідь від “політичних еліт” українці ж чують лише рекламні слогани та результати соціологічних опитувань.

І це не дивує. Бо на політично-інтелектуальному ландшафті України політична партія чи політична фігура вже давно дорівнюється до товару, який має свою “ринкову вартість” та логістику його масового розповсюдження.

Відповідно політичні процеси є довільними, героєм цього сюжету може бути будь-хто, а сценарії не є пов’язанами з жодними реаліями.
Все що завгодно – лише крім сенсу.

Політичний суб’єкт давно вже не такий, яким він декому уявляється – його внутрішній зміст настільки другорядний, що практично немає вже жодного значення.

На це потрібно реагувати.

І в першу чергу потрібно деколонізувати мислення суспільства з його хибними уявленнями та навіяними галюцинаціями.

Адже Політичне є продуктом людського духу, і тому як будь-яка система цінностей воно має філософську основу та відображає певну інтерпретацію сенсу та нашого шляху в людській історії та власного в ній місця.

Це можна зробити вже – розпочавши Великий Дискурс з історії, філософії, політології, соціології, геополітики, мистецтва, літератури та ін.

Головне аби порядок денний був розрахований на завдання завтрашнього дня – якою ми хочемо бачити свою країну і світ навколо себе.

А думки, як відомо, мають властивість матеріалізуватися…

Сергій Чаплигін

Подобається матеріал? Поділіться ним з друзями у Facebook!