Гомосексуалізм і статеве відчуження

Мені пощастило бути знайомим з працею священика єзуїта Йозефа-Августина з назвою “Сексуальна інтеґрація” (Юзеф Августин. Сексуальна інтеграція. Львів: Свічадо, 1999.) Провідною думкою автора є те, що головне значення сексуальності людини полягає у єднанні між чоловіком і жінкою, яке є плідним під багатьма оглядами. Психологічним, моральним, статевим. У єднанні, наслідком якого є життя кожної людини, яка приходить на світ. Міжособистісним обміном, що веде до зростання психологічного, морального і духовного.

Вже у момент зачаття дитина є чоловіком або жінкою суто біологічно. Буття людини нерозривно пов’язано із фактом бути чоловіком чи жінкою. Ми – люди, але кожен з нас є людиною нерозлучно зі статтю. Статтю, що є покликанням і нашою відповідальністю.

Чоловік стає собою лише у зв’язку із жінкою, і неможливо бути чоловіком без жінки. Тому хлопчик потребує материнського виховання, так би мовити, по дорозі зростання до мужності. Але це виховання прагне присутності батька, яку ушляхетнює жіночність матері. Дівчинка потребує батька, але в присутності матері, жінки, що підносить чоловіка до невимовної гідності митця, лицаря, захисника. Дівчинка сприймає свою жіночність, а хлопчик – свою чоловічність у зв’язку зі ставленням батька до матері, коли живуть у відданості, вірності й взаємному даруванні і прийнятті.

Жінка підносить, ушляхетнює мужа в його чоловічості. Завдяки мужу жінка сяє всією красою жіночості. Так само і жінка стає собою завдяки любові чоловіка. Стан монашества не заперечує цього твердження, а лише наголошує на ньому з іншої, з духовної точки зору. Адже і чоловічість і жіночість є покликанням до родительства. У випадку монашества (також у випадку цнотливості самотньої людини в миру) це покликання реалізується духовно.

Світ стосунків похитнувся, коли настала криза єднання. Отже, коли припинилося взаємне дарування й прийняття. Адже внаслідок «сексуальної революції» статевість людини стала немов відокремлена від свого споконвічного значення. Акт, який мав бути подружнім єднанням, став маніфестацію прикрої самотності й відокремлення. Статеве єднання стало, якимось чином, сексуальним відчуженням.

Але цій так званій революції передували давні змагання до того, хто має більш провідну роль і значення. (Пригадайте назву популярної молодіжної передачки “Хто зверху”) Фемінізм є онтологічним наслідком первородного гріха. Адже внаслідок споживання плоду пізнання добра і зла Бог сказав жоні, що чоловік “буде панувати над тобою” (Книга Буття 3:16). Цей момент після гріхопадіння наших прародителів поклав початок принижень і нехтувань гідністю жінки, що збудило прагнення жінки до емансипації. Емансипація, по суті, є здійсненням цілковитої незалежності в усіх відношеннях, але насамперед у морально-психологічному сенсі. Незалежності, що стала помстою.

Гомосексуалізм є також свого роду “емансипативною практикою”. У цьому й сенс відомого гасла “Свобода є наша релігія” (“Freedom is our religion” англійською). Гомосексуалізм є по суті атеїстичним явищем, хоча являє себе новою квазі-релігією. Явищем войовничого атеїзму, тому що намагається пропагувати відносність моральних принципів, заперечує свободу волі й перекреслює Закон Божий.

Прайд не є маніфестацію рівності усіх людей, а пропагандою гордині, відокремлення, остаточного відчуження. Частиною програм проведення прайдів стали так звані «майстер-класи» одностатевого орґазму: лесбійського і ґейського.

Тому жоден парад ЛҐБТ не є лише демонстрацією, але агресивним нападом, що реалізується в освітній і юридичній площині. З вулиць усе це марширує до правових «норм», до шкіл й університетів. Гомосексуалізм є сексуальним відчуженням, маніфестацією самотності, вимирання, безплідністю.

Злоба маніпуляції людськими ембріонами in vitro, як і так званого суроґатного материнства, випливає саме з того, що людське життя перестає бути наслідком єднання. Дитина стає забавкою, яку замовляють й купують, немов у крамниці.

Костянтин Пантелєєв

Подобається матеріал? Поділіться ним з друзями у Facebook!