Гомодиктатура: міф чи реальність?

Чи розумієте ви, що сьогодні ми стоїмо на порозі нової диктатури? Погодьтеся, вона ще давно тихенько підкралася до нас, але активні кроки до її встановлення можна помітити саме протягом останніх кількох років. Звичайно, тоталітаризм – це небезпека для будь-якої держави, яка прагне самостійності та для кожної волелюбної людини на теренах цієї країни.

Неодноразово Україна страждала від замахів тоталітарної диктатури. Та постійно люди знаходили в собі силу для повалення цього режиму, бо ніхто не хотів жити «під куполом» та постійно боятися. Як відомо, страх «вбиває» мрії. Він «вбиває» надії. Саме це відчуття не дозволяє людям робити те, на що вони насправді здатні. Страх просто паралізує нас, перетворює на легкокеровану юрбу. Чи не такі маріонетки потрібні владі? Хоча час тоталітаризму на нашій землі й минув, та за сьогоденням постає ще більш жахаюча його тінь – гей-націоналізм.

Нині Україна вже протоптана гей-парадами, пронизана ЛГБТ-лозунгами. Дивно, але більшість із нас навіть не уявляє реальних масштабів тієї загрози, що зачаїлась та чекає слушної нагоди. Але, здавалось би, що небезпечного може бути в мирних мітингах та різнокольорових прапорах? – Гомодиктатура!

Її політика подібна до тяжкої хвороби, яка в разі відсутності супротиву стає невиліковною. «Зараження» суспільства цим надзвичайно небезпечним вірусом зазвичай проходить у три стадії:
1) перша – «демократична»: користуючись демократичними гаслами за рівність, лідери ЛГБТ-руху клекотять про якусь «дискримінацію», тим самим утворюючи фундамент для розгортання тоталітаризму;
2) друга – «активізація»: як правило, після першої стадії в «організмі» держави відбувається ускладнення: здійснюються спроби змінити законодавство для подальшого «захисту» представників ЛГБТ-спільноти;
3) третя – «гомодиктатура»: внаслідок запущених попередніх стадій, ні від кого не залежна держава перетворюється на васала у ЛГБТ-спільноти, а ті, хто виступає проти новоутвореної диктатури, стають ворогами народу.

І якщо вже зараз ЛГБТ-представники в Україні все частіше виходять на вулиці з мітингами, то індивідууми з такими ж ідеями у Європі взагалі виходять за межі дозволеного. Так, наприклад, у Швеції священнослужителя кидають до в’язниці тільки за те, що він назвав гомосексуалізм раковою пухлиною на тілі суспільства. У Німеччині позбавляють батьківських прав тих, хто не пускає своїх дітей на уроки, що пропагують одностатеві відносини. Взагалі, в країнах «західної демократії» дуже чітко можна прослідкувати експансію ЛГБТ-культури.

Більшість громадян нашої держави переконані, що таке жахливе майбутнє можливе тільки у Європі, такого в Україні точно не буде, бо в нас зовсім інший менталітет. Але ці думки помилкові. Довести дане твердження можна одним дуже яскравим прикладом. Не так давно в Мальті прирівняли права гомосексуалістів і гетеросексуалів. І це сталося в тій країні, де 98% населення є католиками, а розлучення було протизаконним до 2011 року! За історичною тенденцією Україна завжди трохи відставала від вищезгаданої Європи. І якщо сьогодення показує нам, що Старий світ майже досяг останньої стадії цієї «веселкової» хвороби, то наша країна поки що тільки страждає від перших її симптомів. Тобто ми ще здатні вилікуватися. Українцям боротися слід не проти представників ЛГБТ, а проти пропаганди їхньої діяльності. Це не лише «Марші рівності», а й робота величезної кількості їхніх спілок та організацій, котрі, переважно, працюють завдяки грантам західних партнерів.

Варто зрозуміти лише одне: якщо ми дозволимо запровадити зміни в законодавстві, котрі б легалізували спосіб життя ЛГБТ- спільноти, шляху назад не буде. Справді, якщо запустити механізм державної підтримки геїв, зупинити його буде вкрай важко. І зараз я спробую пояснити, до яких наслідків це може призвести.
Почнемо з нашого майбутнього – дітей. Маленьким громадянам нашої Батьківщини з дитячого садка почнуть розповідати дурниці про те, що одностатеві стосунки – це норма, а не якесь відхилення, і що їхні батьки цього не схвалюють лише через свою несучасність.
Загальновідомим є той факт, що більшість дітей сприймають інформацію, особливо не замислюючись над її достовірністю. Найчастіше вони посилаються на авторитет вихователя, котрий їм здається безперечним. Мине певний час – дітлахи підростуть. Але не дивуйтесь тоді, що вони не будуть схожими на нас, адже виховуватимуться під лозунгами рівності гетеросексуальних і гомосексуальних стосунків. Одруження чоловіків з чоловіками, а жінок з жінками не викликатиме подиву.

Внаслідок цих змін кількість представників ЛГБТ-спільноти зросте в сотні разів, а разом з цим збільшиться й спектр проблем, котрі завжди спіткають цю групу людей.

По-перше, може статися ВІЛ-епідемія. Згідно зі статистикою, найбільш вразливими до цієї хвороби є «веселкові» люди. Майже половина нових заражень на ВІЛ/СНІД у США припадає на гомосексуальних і бісексуальних чоловіків. В Європі цей показник складає 39%. Також учені встановили, що гомосексуалісти, лесбійки, бісексуали і трансгендери живуть у середньому на 20 років менше, ніж гетеросексуали. Даний факт можна пояснити тим, що статеві акти цих людей протиприродні самі по собі.
По-друге, ЛГБТ-сім’ї не можуть народжувати дітей природним шляхом. Навіть якщо значна їх частина всиновлюватиме малюків, усе одно спостерігатиметься різке зменшення кількості населення в нашій країні. А депопуляція є величезною проблемою для України, адже й наше гетеросексуальне суспільство не змогло подолати її більш ніж за 25 років.

Слід зазначити, що активізація діяльності сексуальних меншин руйнує підвалини українського християнського суспільства. Є очевидним те, що людство постійно еволюціонує, модернізуються і його погляди на життя. Але існує та основа, котра відрізняє народи між собою, тому вона має бути незмінною. ЛГБТ-спільнота намагається зруйнувати традиційну українську сім’ю, а це є першим кроком до ліквідації нашої нації. Я ні в якому разі не маю на увазі фізичне знищення людей. Мова йде про формування нової нації на теренах країн, де переміг «визвольний рух» ЛГБТ-спільноти, яка, в свою чергу, створить власну державу з панівним становищем геїв та лесбійок. Саме це і є завданням прихильників гей-націоналізму.
Саме тому наше поки що відносно здорове суспільство повинне піднятися на повний зріст, щоб зупинити вірус гомодиктатури. Інакше плоди будуть значно гіркішими, ніж більшість собі уявляє.

Михайло Чернишов

Подобається матеріал? Поділіться ним з друзями у Facebook!