Ердоган — холодний душ для Європи

Коли людина заплуталася у власних роздумах, найкраще просто озирнутися довкола і повернутися до норми. Подібне можна сказати і про сучасну Європу. Вона заплуталася у численних “ізмах” і потребує повернення до здорового глузду і турботи про себе. А для цього не буде зайвим взяти приклад із тих, хто кидає їй виклик.

Президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган закликав своїх одноплемінників у Європі зміцнювати власні позиції. “Переселяйтеся в більш благополучні райони. Купуйте кращі машини. Живіть у кращих будинках”, — заявив Ердоган під час мітингу в Ескішехірі минулого тижня. При цьому він заявив про необхідність впевненого проведення демографічного наступу: “Потрібно народжувати не троє, а п’ятеро дітей. Тому що ви — майбутнє Європи!”

Своїми заявами з-поміж іншого Ердоган хотів мобілізувати турецьку діаспору у Європі підтримати його під час референдуму, який має суттєво підсилити його повноваження. В одній лиш Німеччині проживає 1 млн 400 тис. турків, які продовжують зберігати громадянство своєї батьківщини і мають право взяти участь у референдумі.

Але Ердоганові заяви — це не тільки прагматичне бажання отримати підтримку серед виборців. Це голос національного лідера, того, хто відчуває відповідальність за свій народ і для кого народ — це суб’єкт історії, а не просто сума громадян. “Мені все одно, що скаже Ганс, Джордж або Хельґа — мені важливо, що скаже Хасан, Ахмет, Мехмет, Айше і Фатіма. Мені важливо, що говорить Аллах” — заявив Ердоган. Ці слова належать справжньому лідеру, а не якомусь дрібному політикану з гнилими ідейками у голові.

Існує протистояння між націями, релігіями, культурами. Від цього протистояння не втекти. Ердоган — реаліст. Він розуміє, що Європа слабка, і хоче цим скористатися. Для нього турки — це армія перед якою стоять амбітні задачі. І він як полководець намагається уміло ними командувати.

У своїй політиці Ердоган успішно поєднує опору на історичні традиції Туреччини зі ставкою на модернізацію. Модель неоосманізму, яку він втілює в життя, вдало інтегрує історію і сучасність. Український оглядач Едуард Юрченко зазначає: “Йдеться про боротьбу за поступове повернення Османської імперії, але вже на новому рівні розвитку. На місце завоюванням приходить культурна та економічна експансія, хоча амбіції від цього не стають слабшими. “Так, ми “нові османи”. Ми змушені займатися сусідніми країнами. І навіть йдемо в Африку. Великі держави спостерігають за цим з розгубленістю”, – заявив А. Давутоглу, колишній міністр закордонних справ Туреччини. Цікаво, що в сучасній Туреччині відбулася справжня реабілітація Османської монархії. Більше того, укріплення авторитарної влади президента порівнюють з відновленням султанату як його вороги, так і прихильники. Критики Ердогана з лівих та ліберальних позицій так і кажуть про “розгул мракобісся” та “поразку демократії”. Але в тому-то й справа, що все не так просто. Насправді ми бачимо звичайну хвилю поміркованого ісламізму з національною специфікою, що й пояснює успіх Ердогана”.

Як бачимо з останніх Ердоганових заяв, демографія для нього є важливим засобом реалізації амбітних геополітичних планів.

Ердоган — це холодний душ для Європи. Те, що повинно привести її до тями, повернути до реальності. Проте політичні еліти Заходу не хочуть цього повернення. Вони критикують Ердогана з лівацьких позицій, а не в площині протидії етнічному наступу. Натомість для європейських патріотів Ердоган може стати противником, який викликає повагу і в якого можна вчитися.

Петро Климчук

Подобається матеріал? Поділіться ним з друзями у Facebook!