А ви за політичну чи етнічну націю?

Відповімо. Тільки почнемо здалеку.

Політикани, на подобу Мустафи Наєма чи Лещенка, і ліберальні “лідери думок” полюбляють вчити народ як бути “сучасними” і “європейськими”. За їхньою риторикою, говорити про будь-чию національність у традиційному розумінні є проявом “печерності”… і взагалі неполіткоректно (жахливіше неможливо!). Нам нав’язують “творення політичної нації” без роду й племені, або буде фашизм. Але багато звичайних людей, які не вдавались у політиканські промови, ясно бачать – за цим пустослів’ям ховається той факт, що у політичній еліті України корінних українців на пальцях однієї руки перерахувати. Суспільством, де 2/3 українців, керує псевдоеліта в якій 2/3 неукраїнців. І то, в кращому випадку. Справа тут абсолютно не в тому, що якась нація гірше чи краще. Немає поганих націй. Просто також існує відчуття і розуміння Справедливості.

Членів “Правого сектору” час від часу питають: як ми бачимо українську націю – етнічною або політичною спільнотою? Це питання є не зовсім коректним і дещо маніпулятивним. Адже існує і завжди існувало два рівня ідентичності: громадянська (співгромадянство, “підданство”) і національна (кровно-духовне походження). Вони абсолютно не взаємовиключні!

Є українець; а є громадянин України. Є українці; а є народ, суспільство України, що містить у собі українців, кримських татар, етнічних росіян та решту. Власне, суспільство будь-якої країни і складається з титульної нації, яка дала ім’я цій країні, та національних меншин. А з плином часу нацменшини “етнізуються” – розчиняються в титульній нації.

Про національну ідентичність

Етнічна нація – це замало для характеристики того, що ми усвідомлюємо, скандуючи “Слава Нації! Смерть ворогам!” Для націоналістів нація – поняття сакральне, якоюсь мірою містичне. Це кровно-духовна спільність не лише нині живучого покоління українців, а спільність протягом тривалого часу – Історії.

Українська нація зродилася тоді, коли перша крапля червоної крові впала на чорну українську землю в її обороні.

Про громадянську ідентичність

“Політична нація” – термін ліво-ліберальних політиканів, який знеособлює і титульну націю держави, і національні меншини. “Нація”, яку визначає лише паспорт – не нація. Відкидаємо цей термін.

Поправте, якщо помиляюсь. Українець не вважає чужинцем свого земляка, який вимушений був виїхати за кордон, лише з тієї причини, що той прийняв чужоземне громадянство. Ні. Українець лишається українцем з будь-якими папіряками. Безліч наших людей на чужині дотримуються наших традицій, виховують своїх дітей українцями, забезпечують українську армію і добровольців, готові повернутися в Україну, якщо умови життя тут покращаться! Наше принципове переконання: українська діаспора – частина української нації.

А що може об’єднати в одне суспільство, в одну країну, наприклад, кримських татар і закарпатських угорців? Хіба зможуть це зробити гагаузи з Одещини? Їх нічого не пов’язує, крім етнічних українців.

З огляду на це все, “новомодна” концепція “політичної нації” – безглуздя. Ми за братерство народу України без цієї дурні. Українське суспільство мусить мати етнонаціональне ядро для істинної єдності.

За нашим переконанням, норми співжиття громадян України, не залежно від національності, повинні грунтуватись на мові, звичаях, традиційних цінностях саме української нації, бо вона займає абсолютну більшість українського суспільства і є корінною для України. Це є для нас, націоналістів, об’єктивна Справедливість і про жодну ненависть до будь-чого неукраїнського (не плутати з антиукраїнським!) тут не йдеться. Хіба ми колись виступали проти культурних центрів чи об’єднаних земляцтв національних меншин? Але якби особливість ролі титульної нації серед народу України розуміли можновладці від 1991-го року, то ми б не мали спочатку суперечок про “двоязичіє” чи автономії, а в подальшому не мали б і війни.

Ми і за українську націю, і за українське суспільство!

Така наша відповідь на маніпулятивне питання у заголовку. Обом ідентичностям своє місце і призначення. Національно-визвольний рух “Правий сектор” за природну гармонію – і самоутвердження українців як нації, і за солідарне співіснування всіх членів українського суспільства!

Олексій Чорноморец

Подобається матеріал? Поділіться ним з друзями у Facebook!