Юрій Бондаренко: Міжмор’я: майбутня альтернатива

Зараз Україна стоїть перед новими викликами. Певно вже ні для кого не секрет, що на найближчі 10 років можна забути про членство в ЄС. Останні 3 роки свідчать, що їхня бюрократична машина лишається безсилою проти терористів зі Сходу: Росії та ісламських фундаменталістів. Саме тому пошук альтернативи стоїть зараз на порядку денному сучасної української політики. Однією з цих альтернатив є проект “Міжмор’я” або “Інтермаріум”. Це концепція створення союзу держав від Балтики до Чорного та Адріатичного морів, який теоретично об’єднував би країни Вишеградської групи, Балтики, України, Молдови та в перспективі Балканських країн та Скандинавії.

Прихильниками цієї концепції були Юзеф Пілсудський, Юзеф Бек, серед відомих українців варто зазначити В’ячеслава Чорновола та Юрія Липу.
Останній у своїй праці “Призначення України” відкинув згубну для нашого народу дихотомію “Схід-Захід”, натомість протиставив їй зовсім іншу – “Північ-Південь”. Так, Липа зазначає: “Прикладім “схід-захід” до українського релігійного життя – і будемо мати релігійну війну; прикладім “схід-захід” до політичних орієнтацій – і будемо мати вдячне поле до попису чужих агентів…”, що зараз ми і можемо спостерігати, коли ворожі агенти, або просто “корисні ідіоти” намагаються маніпулювати сусіпільством розхитуючи ситуацію і у без того у воюючій країні. Далі читаємо: «Визначення напрямної на схід чи на захід, це, передусім, нищення власного характеру, духовності, що прийшла з півдня. Духовності, що зросла над південними морями й вододілами і розпросторилась, як кров по жилах, ідучи вгору Дніпром, Дністром, Дунаєм, Бугом і Доном, несучи до найглухіших закутків українських земель подих півдня. (…) Нарешті друга напрямна українських земель і раси – це Північ. Звідти прийшла династія норманів, звідти, як і з півдня, прийшли користі торговельного посередництва, культурної виміни. Звідти ж прийшов такий важний первень раси як готи. Бо де ж поділася головна маса остроґотів і їх велика держава, коли не перейшла в кров українців? Врешті, на північ була військова експансія київських князів, там була найбільша домінія Києва – Новгород». Виходячи з наведеного прикладу становиться зрозуміло, що тема орієнтації на “Північ-Південь” не є далекою від нас, а в найближчий час має для нас практичне значення.

Після обрання Дуди на посаду президента Польщі, посилення консервативних сил в країнах Центральної Європи, Brexit та тез з боку країн-засновниць ЄС про “Європу двох швидкостей”, все частіше лунають заяви різних політиків про можливість створення унії країн Балтійського та Чорноморського басейнів. Міграційна криза та надмірна централізація Брюсселя, що не влаштовує східноєвропейські країни є каталізатором створення даного союзу. На жаль, в Україні ці ідеї тримаються на низових ініціативах націоналістичних організацій, а не цілеспрямованою політикою уряду. Проте вихід цієї ідеї з рівня правого вузькокорпоративного на новий рівень (політичний) вже очевидний.

У випадку об’єднання перед цією структурою відкриваються значні перспективи та небачений потенціал. В регіоні проживає 173 млн. населення, що більше, ніж у Німеччині, Франції та країнах Бенілюксу. Сукупний валовий внутрішній продукт регіону у порівняльних цінах (ВВП за ПКС) у 2014 році тут складав майже $3,3 трлн проти $3,7 трлн у Німеччини та $3,6 трлн у Росії. Великий агропромисловий та індустріальний комплекси дозволять бути щонайменш одним з центрів нової Європи. Також, у випадку реалізації проекту зони вільної торгівлі під назвою “Шовковий шлях” від Китаю до країн теперішнього ЄС, Міжмор’я отримає нові можливості для розвитку торгівлі, перш за все з великим східним ринком, а також гравцем, який зможе диктувати власні умови сусіднім країнам.

Говорячи про об’єднання, варто розуміти, що з пустого місця нічого не з’являється. Саме тому зараз на державному рівні потрібна систематична робота з майбутніми державами-союзниками. В першу чергу треба спілкуватись та налогоджувати зв’язки з найближчими сусідами. На щастя, вже є певні успіхи. Так, нещодавно створилась литовсько-польсько-українська бригада для спільних гуманітарних та миротворчих місій. Незважаючи на конфлікти, які були в минулому столітті, зараз нам потрібно будувати майбутнє. До того ж перебування колись України, Литви та Польщі в одній державі має створити для нас перезапуск стосунків. Замість ресинтименту, як з їхнього, так і з нашого боку, має створитися новий образ сусіда. Ми маємо багато спільних блискучих перемог, в тому числі битва під Оршею, де командував князь Острозький і наголову розбив московитів та “диво під Віслою”, де одним з командирів був український генерал Безручко. Саме на цих сторінках має творитися побудова нових якісних стосунків між нашими країнами.

Таким чином, якщо вже зараз діюча влада з такою ж силою, з якою повторює вже нікому не потрібну євроінтеграційну риторику, почне налаштовувати разом з сусідніми державами новий порядок в Центральній Європі, то вже скоро ми з переферії та “країни третього світу”, станемо успішною державою в колі таких же держав.

Подобається матеріал? Поділіться ним з друзями у Facebook!