Святослав Сапсан: “Національне народовладдя: нерівність голосів”

Чому голосувати в українській державі повинні не всі?

“Національне народовладдя – це узаконена система визначальної ролі корінного народу в державному будівництві та функціонуванні держави, за якої творити закони, керувати суспільством і судити громадян можуть тільки обранці народу – з-поміж носіїв національної ідеї цього народу.”

Про те, що демократія має багато недоліків та є доволі шкідливою для здорового суспільства говорилося вже давно, але попри те і по сьогодні альтернативи їй більшість суспільства не бачить. Правда, не всі звертають увагу на те, що демократія у сучасному суспільстві насправді є однобічною та має характер диктатури і відстоює інтереси тих, хто вкладає у неї гроші та діє в інтересах зацікавленої сторони.

Ліберали успішно використовують демократію у пропаганді та втіленні своїх ідей.

Пропагуючи свободу-вседозволеність, впливові світу цього перетворили демократію та ідеї свободи на систему підпорядкування світу під себе.

Античні греки, створюючи демократію, право голосу надавали лише вільним чоловікам. Раби, жінки та інородці до процесу голосування не допускалися. Це давало змогу впливати на громадсько-політичне життя тим, хто мав відповідні знання і здібності для адекватних рішень, був родом пов’язаний із країною. Жінки, чия місія полягала у вихованні дітей та забезпеченні сімейного вогнища, раби, які працювали на ведення господарства свого господаря, іноземці, які, не маючи відношення до даної країни чи території, не могли впливати на політичні розклади і відповідно права голосу не мали.

Що ж є у нас?

У сьогоднішній час, у період демократичного суспільства, кожен громадянин має право голосу. Це ніби нічого, все гарно, всі рівні перед законом і всі однаково впливають на політичну ситуацію в державі. Однак, чи всі ці люди заслуговують на право голосу?

Якщо враховувати те, що вирішувати політичні питання повинні люди з-поміж носіїв національної ідеї (в ідеалі), то до виборчого процесу мають бути залучені в першу чергу особи із громадянством. Так, в даний час, у нас абсолютна більшість населення є громадянами України та мають паспорти.Проте у національній державі, щоби отримати громадянство, громадянин повинен довести, що на нього заслуговує. Кожен претендент на громадянство мав би складати іспит, де мали б висвітлюватися питання із знання мови, історії України, культури, національної символіки та основ національної Конституції.

Особи, які не пройдуть даного екзамену, паспортів не отримають і громадянами України бути не можуть. Вони повинні мати документ, який засвідчує особу, але повноцінного громадянства мати не повинні. Відповідно, не будуть допускатися до виборчого процесу. Також громадянства будуть позбавлені особи, які будь-якою мірою є чи були причетними до сепаратизму, державної зради, антиукраїнської діяльності.

Крім того, виборчого процесу повинні бути допущеними також лише ті, хто працює та сплачує податок [майбутній національній державі]. Оскільки працюючі громадяни приносять державі та суспільство користь і, відповідно, мають право вибирати кого вони бажають бачити при владі, хто на їхню думку буде працювати на забезпечення їхніх інтересів. Громадяни, які не працюють і, відповідно, податків не сплачують, права голосу позбавляються, оскільки їхній голос не може рівнятися із голосом людини, яка працює на розвиток держави. Але тут можливі винятки для громадян, які займаються творчою чи науковою діяльністю, не будучи офіційно працевлаштованими.

Узагальнено кажучи, право голосу потрібно заслужити. І у процесі національного народовладдя державну політику повинні вирішувати люди з-поміж носіїв національної ідеї українського народу. Люди, які мислять та діють в інтересах нації. Лише так ми зможемо збудувати Українську Самостійну Соборну Державу, яка буде працювати на забезпечення інтересів титульної нації, в ім’я Бога, України та Свободи.

Святослав Сапсан

Подобається матеріал? Поділіться ним з друзями у Facebook!