ЛНР як організована злочинність

         Ось вже 5 років наша держава вимушена існувати поруч з утвореннями ЛНР та ДНР. Свідомий громадянин України точно розуміє, що ці утворення є ворожими зі своєю суттю до нас. Точна сутність цих формувань, умовні лідери яких прагнуть підтримувати видимість атрибутів державності, залишається для нас не чіткою. Представники російської пропаганди сіють розповіді про суверенний характер цих утворень, освячений волею українських громадян на Донбасі. А за такої логікою ми маємо поважати таку ж позицію наших співвітчизників на Сході країни та вести з ними діалог на позиціях рівноправ’я політичних порядків. Деякі українські громадяни ведуться на ці байки, вбачаючи в них шлях до поліпшення політичної ситуації. На далі я наведу спробу зруйнувати такі хибні припущення та надати нове бачення формувань ЛНР та ДНР, яке допоможе кожному, хто пов’язує себе із суверенною Україною, осягнути необхідний формат нашої політики по відношенню до них.

Колишній ватажок ЛНР Плотніцький на стилі осілого бандита

         Теоретична «альфа».

         Необхідно почати з викладення апарату, з опорою на який будуть досліджені ознаки цих квазі-державних утворень. В такій якості виступлять сучасні теорії насильницького формування держави. У вихідному форматі ця концепція затверджувала природу людини як насильницької істоти, що у боротьбі з ближніми посилює свій контроль над ними, поки він не призведе до створення політичної влади та держави. Але нас тут цікавлять сучасні версії теорії насильницького утворення держави. Такі були створені у ХХ столітті за авторствами відомих американських політологів Мансура Олсона та Чарльза Тіллі в якості «теорії осілого бандита» та «теорії держави як організованої злочинності» відповідно. Їх творці переформатували старе вчення про походження держави у результаті насильства за нинішніх здобутків політичної науки. Вони замінили гіпотезу про схильність людини до насильства постулатом про її орієнтацію на раціональний захист своїх інтересів. Потрібно навести огляд кожної з них для користування ними у дослідженні.

         Мансур Олсон починає розгортання доктрини поясненням соціальних явищ з первісного стану їх існування. Подібні думки він викладає перш за все у праці «Влада та процвітання». Там Олсон зазначає, що до виникнення держав люди діяли у двох формах. Або у вигляді локальних само організованих осілих спільнот. Або як мобільні кочові групи населення. Останні завдяки могли зчиняти напади на локальні спільноти та відбирати у них статки. У певний момент деякі з таких кочових бандитів підкорили окремі з цих місцевих груп, осіли та закріпились на своєму місці. Ці бандити перетворились з кочових на «осілих» або «стаціонарних».

         Таке рішення лідерів бандитських угруповань рішення відповідало їх раціональним інтересам, як стверджує й Олсон. На відміну від кочового осілий спосіб існування надавав бандиту не епізодичні, а більш вигідні постійні надходження поборів з певної групи населення. За поясненнями М. Олсона останнє теж діяло цілком раціонально за рядом чинників. По-перше, до постійного збору данини можливо було підготуватися заздалегідь, щоб обсяги виробництва покривали платіж при залишенні додаткових ресурсів. Кочові бандити навідуються за силовим збором видатків хаотично, до чого можна бути не підготовленим, та втратити увесь обсяг статків. По-друге, населення орієнтувалось на довгострокову логіку владного переможця. Якщо «стаціонарний бандит» затвердить постійний порядок збирання данини з населення, то він буде зацікавлений, аби цей порядок діяв протягом тривалого часу. Він не буде витискати у населення усі ресурси до того, щоб не було спроможності використати їх задля подальшого виробництва доходу, а лишатиме частину з орієнтацією на це.

Схема-зображення теорії Олсона

         Теоретичні ж доробки Чарльза Тіллі відображають подальший характер розвитку простору відносин за Олсоном. Вони викладені першим пріорітетно у роботі  «Війна та державне будівництво як організована злочинність». Коли влада окремих бандитських угруповань на певних територіях вже встановлена у формі «організованої злочинності», та вони співіснують між собою. Тіллі виділяє наступні форми дії держави за такого розуміння:

  1. «Ведення війни;
  2. Державне будівництво;
  3. Захист;
  4. Вилучення».

Перший вид активності держави за Тіллі породжується активністю інших державних утворень у зовнішньому просторі, прагненням їх очільників поширити свій контроль на іншими територіями. Державне будівництво розкривається через усунення подібних конкурентів представників влади на панування та право застосовувати примус у внутрішньому просторі держави. Цим забезпечується монопольне на обмеженій державними кордонами території. Третя функція державної влади полягає у захисті підлеглих їй від агресивних дій інших суб’єктів. Нарешті вилучення реалізується як стягнення з індивідів ресурсів для проведення всіх попередніх операцій.

Схема-зображення теорії Тіллі

Кожен з авторів окреслює інтерпретацію своїх теорії щодо еволюціонування державності у всіх її формах. Нас же цікавить саме пояснення з даних позицій виявів трансформацій держав на первісних етапах. Бо ж саме з цієї точки зору буде проаналізований розвиток сепаратистського псевдо-державного утворення на території нашої Луганської області – ЛНР.

Практична «омега»

У вересні 2014 року південна частина Луганської області підпала під контроль ЛНР. Підпала за допомоги РФ, бо нечисельні та погано організовані військові шайки ЛНР ні на що були не здатні. Допомоги ресурсами, озброєнням та військовою силою у вигляді не тільки неформальних формувань, як «Всевелике військо Донське», чи найманців з Чечні, але й безпосередньо російських військових угруповань. За втручанням путінського режиму безліч військових об’єднань тут отримали озброєння. Вони стали кочовими бандитами, переміщуючись за розгортанням бойових дій у різні точки Луганської області. Тоді на території ЛНР з’явилась організовча сила, що почала встановлювати монопольну владу. Цією силою став громадянин України Ігор Венедиктович Плотніцький. Будучи до цього лідером одного з кочівних підрозділів – батальйону «Зоря», Плотніцький підвищив статус 14 серпня 2014 року, ставши головою ЛНР. Після знищення російськими силами та формуваннями ЛНР блокади Луганська зі сторони наших збройних сил, Плотніцькій осів у місті, як в умовній столиці. Так він перетворився на «стаціонарного бандита» і став вести відповідну політику.

Першим виявом такої «політики» стало вбивство людьми Плотніцького керівника групи швидкого війського угрупування ЛНР «Бетмен», громадянина України Олександра Беднова під містечком Лутугіно. Воєнний ватажок конкурував з Плотніцьким за владу у Луганську у наслідок чого отримав розстріл своєї машини з РПГ. 23 травня 2015 року відповідна політика досягла й очільника групи «Привид» Олексія Мозгового, громадянина України, автомобіль якого був підірваний біля селища Михайлівка. Відповідні дій були зчинені і щодо ватажка осередку «Всевеликого війська Донського»  Павла Дрьомова, громадянина України, у Первомайську 12 грудня 2015 року. Лише одного з ватажків кара Плотніцього за спротив власному впливу досягла не у вигляді смерті. А саме лідера російського Союзу суспільних об’єднань, громадянина РФ, Миколу Козіцина. Останній через російське громадянство не був убитий, а був силою вивезений російськими спецслужбами назад на територію РФ 20 листопада 2014 року.

Тож І. В. Плотніцький провадив діяльність типово за схемами Мансура Олсона та Чарльза Тіллі. Як стаціонарний бандит він винищував усіх бандитів кочових на власній території, впроваджуючи там монополію своєї влади. Таким чином він здійснював державне будівництво. Голова ЛНР поширював сферу контролю за вилученням податків на півдні Луганщини, до якої за усуненням військових ватажків потрапляли нові території. Плотніцький підтримував лінію ведення війни – жорстокої конфронтації з Україною як державою та її збройними силами, посилюючи свою владу через залякування підлеглих їй зовнішньою загрозою.

 Наприкінці 2017 року Плотніцького досяг зворотній рок тієї ж політики, що він впроваджував сам. Мова йде про фактично військовий переворот в ЛНР 20-24 листопада 2017 року. Передував йому конфлікт Ігоря Плотніцького з головою міністерства внутрішніх справ ЛНР Ігорем Корнетом. Плотніцький, будучи впевненим майже в абсолюті своєї влади, вирішив усунути з владного простору одного зі своїх поміркованих опонентів. Він ініціював зняття Корнета з посади міністра 20 листопада. Корнет не сприйняв такого та надав накази підконтрольним йому військовим силам. На далі все розгорталось за канонічним сценарієм військового перевороту. Протягом 21-23 листопада військові підрозділи І. Корнета зайняли центр Луганська та основні владні будівлі. 23 листопада після ряду закликів до невизнання дій свого колишнього міністра Плотніцький разом зі довіреними особами виїхав на кортежі у напрямку Росії. 24 листопада від нього вийшло розпорядження про відставку у зв’язку зі станом здоров’я, а скоро він буде помічений у Москві. Корнет звинуватив прибічників Плотніцького, які покинули Луганськ з ним, у державній зраді, змові з нашими спецслужбами та введенні самого Плотніцького в оману. 25 листопада виконуючим обов’язки голови ЛНР було призначено посібника Корнета, голову міністерства державної безпеки ЛНР Леоніда Пасічника.

У всій цій історії не визнаної псевдо-державності ЛНР як організованої злочинності існує один важливий нюанс. Ресурс, яким освячувалось становище стаціонарних бандитів в його межах. Ним є підтримка РФ, опора на яку дозволила Ігорю Плотніцькому усувати усіх своїх політичних супротивників. І саме розлагодження стосунків з представниками російської влади призвело до падіння Плотніцького. І до переходу російської підтримки на сторону переможців у конфлікті – Корнета та Пасічника. Силою, що вивищувала одних бандитів на території ЛНР до рангу стаціонарних було саме втручання російської влади, що черговий раз кладе на неї відповідальність за той хаос, яку вона принесла на нашу територію.

ЛНР як організова злочинність на схемі

Замість післямови

Тож порядок владних відносин , що склався на території ЛНР є примітивно насильницьким. Настільки, що він вкладається у схеми формування державної влади Олсона та Тіллі, які на території Європи не діють з ХVІІІ століття. Голови ЛНР прийшли до влади насильницьким шляхом за уникнення цивільних процедур та участі громадян України на даній території. Обрання Плотніцького та Пасічника 24 листопада 2014 року та 11 листопада 2018 року (Пасічник перебуває на посаді голови ЛНР донині) виборами назвати язик не повернеться. Це були формальні процедури легітимації насильницької влади без контролю зі сторони громадськості та визнаних міжнародних спостерігачів. Ситуація, що розгорталася у сусідній ДНР була схожою, лише за відсутністю військового перевороту.

Тож який діалог чи тим більше спільне територіальне співіснування може існувати в України з ЛНР та ДНР? Перш за все в України, як цивілізованої держави з нормальним функціонуванням механізмів волевиявлення громадян. З ЛНР та ДНР, утвореннями первісного політичного порядку, де усі владні відносини побудовані на насильстві, а населення у них відіграє абсолютно формальну роль. По-друге, в України як суверенної незалежної держави. З формуваннями, де зверхність ключових утримувачів влади тримається на зовнішній підтримці іншої держави, РФ.

Якби Путін був вченим, можна подумати, що він перетворився на скаженого професора. Професора, який насильно без нашої волі вирішив провести на нашій території соціологічний експеримент по відтворенню в дійсності теорій Олсона та Тіллі. Але з якою метою Путін це не зробив би, він та його прибічники напряму винні в організації таких жахливих, квазі-державницьких формувань на землях України, що несуть для наших громадян лише політичну дикість. І настання суспільного миру на Донбасі не буде можливим, поки Путін сам не знищить тих монстрів, ЛНР та ДНР, яких сам і створив. Або їх знищимо ми самі, українські громадяни, нашими військовою та дипломатичною потужностями. А до того ні якого діалогу та співіснування між нами та ЛНР-ДНР, як представниками різних політичних порядків, з одного боку цивілізованого та суверенного, а з іншого дикого та залежного, бути не може.

О. Т.

Подобається матеріал? Поділіться ним з друзями у Facebook!