Сергій Мацибора: Консерватизм чи націоналізм?

Нещодавні передвиборчі баталії викликали жваву дискусію в “правому” середовищі з приводу того, хто є більш “канонічним” “націоналістом”. Також досить часто постає питання, чи можливе “перезавантаження” націоналістичного руху консервативними та традиціоналістськими цінностями. Найближчим часом я напишу більш ґрунтовний текст на цю тему, а поки що обмежуся деякими зауваженнями.

Саме поняття “націоналізм” є модерним ідеологічним конструктом, який виник під час Французької революції 1789 року і має спільні ідеологічні корені з лібералізмом та соціалізмом. Першими націоналістами були французькі якобінці, які знищували аристократію, забороняли Церкву та руйнували Старий Порядок. Більше того, протягом усього ХІХ ст. терміни “лібералізм” та “націоналізм” були синонімами, а головні прогресистські партії називалися “націонал-ліберальними”.

Натомість Старий Порядок, що існував у світі Традиції, не знав понять “нація” та “націоналізм”. Замість них  наріжним каменем ідентичності слугувала християнська віра та Церква, до яких додавалась вірність сюзерену та належність до суспільного стану, яка визначала становище людини в соціяльній ієрархії.

Попри те, що у 20-30 рр. ХХ ст. в багатьох країнах Європи націоналістичні рухи увібрали в себе чимало традиціоналістських та консервативних цінностей, і, значною мірою, в ці часи поняття націоналізму та консерватизму збігалися, в подальшому знову було не все так однозначно. В наш час більшість націоналістичних рухів повернулися до свого лівого коріння. Наприклад, Шотландська національна партія або Данська народна партія мають виразно соціалістичну економічну програму, а лідер нідерландської Партії за свободу Герт Вілдерс відстоює одностатеві шлюби. Не кажучи вже про виразні симпатії лідерів більшості європейських націоналістичних партій, від французького Національного фронту до угорського Йоббіка до Путіна та Росії.

Тому, аби покінчити з цією світоглядною плутаниною, я пропоную взагалі відмовитися від концепту націоналізму та вийти за межі націоналістичного дискурсу. Необхідно відділити ті здорові та раціональні зерна, що є в сучасному націоналізмі, та рішуче відкинути всі прояви лівизни на кшалт різних “націонал-соціалізмів”, “соціал-націоналізмів” та інших ідеологічних кентаврів. Та творити на цій основі дійсно правий, традиціоналістський та консервативний дискурс. Включно зі зміною розмитого і багатозначного терміну “націоналізм” на однозначно правий термін “консерватизм”.

Сергій Мацибора

Подобається матеріал? Поділіться ним з друзями у Facebook!