Андрій Рибалко: На згарищі Собору Паризької Богоматері

Для кожного з нас Собор Паризької Богоматері – це символ. Символ завжди означає щось більше, ніж очевидне. Дивлячись на Собор, ми бачимо більше, ніж купу каміння, складену в певному порядку.

Навіть для атеїста величний храм – це наочне свідчення того, що для людини є щось вище і краще, ніж вона сама. Саме в цьому є сенс Собору. Готичні шпилі, що стрімко зростають вгору, нагадують нам, до чого прагнули його будівничі – до вершин, до неба, до Бога.

Вогонь, який знищує Собор Паризької Богоматері, – теж великий символ. І це не попередження про необхідність дотримання правил протипожежної безпеки. Це нагадування про те, як ми можемо втратити ту Європу, яку ми любимо і якою захоплюємося. Напевно, кожен, хто бачив цю пожежу, відчував велику тугу від того, що наше покоління втрачає щось важливе і цінне. Але коли з кожним роком помалу втрачаємо стару Європу, на жаль, ми не відчуваємо втрати.

Ми втрачаємо Європу як простір, де твориться історія світу. Дискусії філософів Афін, політика Сенату Римської Імперії, особистість Папи Римського, Реформація і Контрреформація впливали не лише на внутрішньо-європейські процеси, а й згодом визначали долю інших націй на всіх континентах. Історія спочатку творилася в Європі, а потім Європа творила її в світі. Так було останні дві тисячі років, але так не є зараз.

Коли мандруєш затишними вуличками західноєвропейських містечок, на кожному кроці відчуваєш дотик славетного минулого. Тут спокійно, чисто, красиво. Тут, напевно, комфортно жити на пенсії. Але не вистачає одного – немає відчуття, що тут і зараз твориться майбутнє. Бракує такого стану, який, наприклад, був у нас на Майдані у 2014 році. Творчої напруги, героїзму, мужності. Це зараз є в Україні. Це було колись у Західній Європі.

Чого не вистачає теперішній Європі? Вищих ідеалів. Запитаймо продавця або професора: “Яка найвища цінність?”. “Людина”, – відповість він. Сучасний світ згубив повноту цієї відповіді: “Людина – найвища цінність в очах Бога”. Відкинувши Бога, відкинувши велику Істину, людина лишилася сам на сам з собою, з матеріалізмом і сірою буденністю. Це світ оманливого комфорту і задоволень. У світі, де немає Бога, не буде росту над собою. В такому світі не буде життя. І лише архітектура, мистецтво, історія будуть нагадувати про велике. Велике, але минуле.

Дуже символічно, що пожежа сталася незадовго до Страсної п’ятниці, коли католики згадують розп’яття і смерть Христа. Це історія про те, як люди відкинули Бога, який добровільно прийшов в цей світ. Це історія про те, як Бог помер. “Він не Бог, а тесля!”, “Його учні – неотесані обмануті дурні,” – десь так тоді вигукував натовп. Десь так він вигукує і зараз. Але історія має своє продовження – за розп’яттям іде Воскресіння!

Наш Бог воскрес! Воскресне і Європа!

Андрій Рибалко

голова ВГО “Молодий Народний Рух”

для “Український інтерес”

Подобається матеріал? Поділіться ним з друзями у Facebook!