Обдарована

Вона обдарована, вона — дар цього світу, втілення краси та простоти, святості та материнства, а чого більшого можна бажати!

Жінка здатна приводити у цей світ нове життя. Саме її Творець наділив такою місією, якою варто пишатися та шанувати, вона ж, на диво, відрікається… Жінка обдарована сотнями й тисячами талантів, які надихають її до розвитку, однак, куди зникла сміливість до її обдарувань?
Жінка покликана до творчості та всього прекрасного. Пак, сучасний світ вимагає від неї бути іншою, походити на чоловіка: важко працювати, неодмінно заробляти гроші, проміняти родину на роботу. Навряд чи знайдеться жінка, яка ніколи не майструвала чогось власними руками: вишивала, вирізала, шила, малювала, писала поезію чи прозу, а ще, яка б не бажала освоїти гру на музичному інструменті, чи не тягнулася до танцю або співу, до інших витончених мистецтв. Це те, що закладене в її душі, це те, чим жінка обдарована і що знакує про її тендітну, витончену природу.

Вона така, яка вона є. Вона — обдарована і дари її величні.
Якби вона запізнавала багатство свого покликання, то б ніколи не відрікалася від нього. Вона не бажає помічати всіх тих приємностей, які скеровані до неї — видається, сліпим бути легше, аніж прозірливим.

Феміністично налаштована жінка не бажає, аби чоловік давав їй місце у транспорті, вважаючи це приниженням. Але, скажімо, якщо Ваш батько чи матір допомогли Вам з якоюсь справою, хіба це не буде вважатися так само зневаженням? А чи коли подруга запропонує поміч, невже це не буде тим самим актом, який вказує, начебто, на Вашу меншовартість? Саме чоловіча допомога приймається жінками-феміністками як така, яка принижує, натомість жіноча допомога відзначається знаком плюс. У цьому ключі можна лишень подивуватися, чому досі не виникло бурхливої ідеології на захист прав чоловічої гідності.

Поцілувати чи подати руку, підставити плече чи то подарувати квіти — це вияв пошани чоловіка до жінки, та аж ніяк не приниження. Причиною того, що жінка знаходить у таких волевиявленнях приниження полягає у власній недолюбленості та недооцінці. Жінка, яка себе шанує, знає ціну добра та любові. Це жінка, яка знає себе, свою природу, свій характер, свої плюси та мінуси, відтак, яка приймає себе такою, якою вона є. Жінка, яка любить себе, здатна подарувати цю любов іншому. Натомість, жінка у гніві не знає ціни любові: вона лиш гнів дарує, адже любові у неї брак. Таким жінкам потрібно співчувати та неодмінно подати руку допомоги.

Образа на весь світ починається з малого — з недолюбленості та нерозуміння себе. Причина такого явища часто ґрунтується на тому, що жінка порівнює себе з кимось іншим, хоче бути, як інша. Наслідком цієї вимоги від себе веде до того, що жінка сходить зі свого шляху, зраджує своєму покликанню та починає форматувати себе на чоловічий зразок. Видається, що зраненим жінкам легше накинути на себе чоловічу роль, аніж вправлятися у жіночій тендітності. Деякими з фактів таких тенденцій слугує те, що феміністки перетягують на себе чоловічі атрибути, одягаються та підстригають волосся так, як це роблять чоловіки. Каприз і не більше того.
Фемінізм, вішаючи на жінку чоловічі ярлики, веде людину до нерозуміння унікальності кожної статі. Ця ідеологія налаштовує жінку до помсти, до зла, а те, чим жінка наповнюється, те вона й отримує. Хто що шукає, те й знаходить…
Зустріч з чоловіком, який не в ладах зі собою не є підставою відрікатися від своєї жіночної природи. Світ не без лихих людей, але й не без добрих. Існують різні історії про кривду, нанесену жінкам, однак, що може дати їм фемінізм? Розповіді про те, що жінка має діяти у своєму праві чи бути як чоловік лиш посилює проблеми, та в жодному разі не розв’язує їх. Зраненим жінкам потрібен приклад та допомога тих людей, котрі живуть життям досконалих, традиційних сімей, а інакше, зустрівшись з так званими “емансипованими”, жінка закорінить себе у розчаруванні щодо цілого світу та згубить власне життя, так і не пізнавши свого витонченого, лагідного, жіночого серця.

Настанови феміністично налаштованих жінок про відречення від власної природи та вимога рівності з чоловіком є навіть фізіологічно неможливим. Що особливо мало б дивувати мислячих людей, так це те, коли феміністки, ще не ставши заміжніми, не ставши матерями, вже розпалюють ненависть до чоловіків та вимагають легалізації абортів. Такі невиважені з психологічної точки зору поступки є яскравим прикладом того, що феміністки — це маріонетки в руках ідеології.
Феміністки розповідають казочки, що начебто жінка має право на абсолютну свободу і ця лицемірна брехня зводить жіночність у могилу. Під маскою феміністичної “свободи” прописані заохочення до задоволення власних пристрастей та бажань, що перетворює жінку на товар для роздачі всім та кожному. Наш світ — це світ необхідності, і аби гармонійно існувати, кожна людина повинна віднайти та зайняти своє унікальне у ньому місце. Щодо абсолютної свободи, то нею людина причащається лише у духовному світі. Яскравим знаком, який підказує людині, як віднайти себе у світі та зайняти у ньому своє коронне місце, слугує наша Християнська Традиція. Позаяк, взоруючись на єдність духа-душі-тіла, вона закликає до чистоти та непогрішності всіх аспектів життя людини, нагадуючи про цінність та гідність особи.
Врешті, вартує лише прислухатися до своєї природи — адже іншої, окрім як жіночої, у жінок немає і бути не можу — та прийняти себе такою, якою Ви є. Не потрібно вигострювати у собі жало помсти через те, що Ви були скривджені з боку чоловіка. Якщо проаналізувати своє життя, то Ви побачите, що жінки також вас ображали. Суть проблеми навіть не в тому, хто Вас ображав, але як Ви на це реагували, як близько брали до серця.
Легше позбутися, аніж виправити — методика, яким озброюється сучасний світ. Але, як щодо того, якщо любити без війни? Любіть без війни, неегоїстично, тією любов’ю, яка жевріє у вашому серці та примушує його битися. Люди, які з’являються у нашому житті, не є випадковими. Жоден! Немудра жінка знає, що у неї є вороги, а мудра свідома того, що є люди, які вважають її своїм ворогом. Позаяк, преподобний авва Дорофей навчає, що якщо якась людина прийшла і розізлила іншу, то це зовсім не означає, що саме вона принесла та вклала у іншого злість, але те, що ця злість у тій людині вже була, а цей зустрічний лиш став причиною того, що вона вихлюпнулася назовні.
На останок варто згадати, що в українській свідомості завше була тяга до вшанування жіночого начала. Скажімо, на українських теренах здавна прославляли саме жінку-матір, Богородицію — і на цей факт феміністки чомусь закривають очі. Часто можна почути, що жінці у Церкві відводиться другорядна роль, однак жінка воцерковлена не грає ролі: вона знаходить себе, адже стоїть перед Богом і їй не потрібно нікого грати, лиш бути собою. Жінка у Церкві — красива та тендітна, це жінка, яка нічого не боїться, яка знає, що її сила не у м’язах, але у тендітності та красі. І навіщо ігнорувати достойною та всім знаною фразою: краса врятує світ. Саме краса! Тож будьте красивими, любі жінки. Будьте красивими перш за все серцем та душею. Саме нетлінна краса достойна Вас і нею Ви здатні преображати світ. Не забувайте, що Ви — обдарована!

Odala de Synerissa

Катехон

Подобається матеріал? Поділіться ним з друзями у Facebook!