Едуард Юрченко: Чи буде Революція?

Традиційний світ чітко знав, що люди поділяються на різні соціально – антропологічні типи. Сьогодні це вимушена підтверджувати (незважаючи на ідеологічний тиск) навіть сучасна наука. В залежності від часу і простору цей поділ втілювався в різних формах: система варн у ведичній традиції, стани середньовічної Європи, схожі соціальні форми в інших культурах, навіть концепція душ з різним покликанням у філософії Платона. Все це відображення об’єктивних відмінностей між людьми, що витікають з їхньої сутності. Фактично, мова йде не просто про певні зумовлені генетичними та культурними факторами відмінності, а про набагато складніше явище, що має своїм корінням, в першу чергу, духовну реальність.

Соціальна структура є певною відповідністю устрою окремої людини: лідери, що спираються на надлюдський духовний авторитет – Дух; воїни – воля; вільні трудівники – вегетативний елемент; нижчі соціальні прошарки – тіло.

Відповідно в сучасному суспільстві де природні ієрархічні стосунки порушуються, все нагадує неприродну ситуацію, коли тіло керує Духом та волею.

Останні сторіччя демонструють нам процес поступової деградації від вищого до нижчого. На зміну Священним монархіям давнини приходять військово–аристократичні режими (на цьому етапі деградація проявляє себе не так явно), потім владу над воїнами захоплюють маси міщан, а потім їм на зміну приходять нащадки колишніх рабів очолені аморальними ватажками (маси звичайних людей не здатні чинити їм ефективний опір, бо не маючи аристократичної волі до влади вони, тим не менш, зберігають моральні цінності, що обеззброює їх перед нахабством асоціальних елементів та брехнею політиканів).

Яскраво цей процес проявився в історії України–Русі. Золота доба Київської Русі — це період панування священної династії Рюриковичів, авторитет якої спирався не на грубу силу, а радше на сакральний статус. Пізніше ми бачимо добу козацтва, яка є періодом панування суто воїнського елементу. Але весь її героїзм не призводить до перемоги, оскільки сили нації розпорошуються через відсутність абсолютного укоріненого в надлюдському авторитету. Воля, що виходить з під контролю Духу трагічно руйнує саму себе. В період між падінням гетьманської України та катастрофою більшовизму ми бачимо домінацію в національному обличчі елементу трудового, переважно хліборобського. Українці цієї доби моральні, працьовиті, консервативні та релігійні. Але до слави навіть не пращурів, а власних прадідів козацької доби їм далеко. Хоча, ще раз відмітимо, що для сучасного деградованого суспільства ця доба може здатись ледь не казкою про ідеальних людей.

Потім наступає страшна доба комуністичної неволі. Важливо підмітити, що в період Національно–визвольних змагань на захист батьківщини став лише невеличкий відсоток боєздатного населення. Простим людям, як завжди не вистачило ініціативи…

Не варто докладно перераховувати те, що нашому народові приніс більшовизм. Найстрашнішим був навіть не фізичний геноцид, а зґвалтування народної душі. Лише дивом можна пояснити те, що наша нація зберегла власну ідентичність, культуру та волю до відродження. Плавним продовженням совдепа стала недоУкраїна доби формальної незалежності. Логічним її завершенням стало президентство Януковича. Демократично обраний голова держави, що просто є персоніфікацією найгірших елементів суспільства став жирною крапкою наприкінці циклу.

Революція Гідності стала несподіванкою для самих її учасників. Звісно, люди передбачали, що неадекватний режим доведеться скидати, але ніхто не міг уявити зрушень не стільки в політиці, скільки в самій сутності сучасного українства. Революція стала початком Реставрації, відновлення природного порядку. Фактично, її суть полягала в повстанні звичайних людей, добропорядних громадян якщо хочете, проти тиранії черні. І зовсім не випадково апофеозом революції проти олігархічного режиму був «лєнінопад». Тут вже мова йшла не про соціально–політичні концепції, а про боротьбу різних людських типів.

Але проблема в тому, що тип порядного трудівника не може визначати обличчя нації в добу війни та кризи. Спроба розбудови повноцінної демократії розбилась об суворі реалії. Отже ,прийшов час перейти на наступний етап реставрації. До панування в національному організмі повинен прийти елемент військово–аристократичний.

Війна породила новий тип людини. Тип бійця не за примусом або певною професією, а за власною природою. Тип воїна в повному розумінні цього слова. Протягом тисячоліть саме воїни здійснювали безпосередні владні функції і сьогодні прийшов час повернутись до норми. Але варто зазначити, що мова йде не про банальну військову диктатуру або, тим більше, про обрання бійців в органи влади (хоча це надзвичайно гарний знак того як розвивається суспільство).

Мова йде про повернення воїнському елементу панівної ролі в світобаченні суспільства, його соціальній структурі, усіх аспектах його життя. Саме в цьому полягає сенс нової революції яка буде революцією аристократичною. В умовах України–Русі її можна визначити як козацьку аристократичну революцію. Це цілком відповідає національній Традиції та реаліям сьогодення.

Отже, наближається козацька аристократична революція, яка породить Нову Україну та прокладе шлях до наступного етапу національної Реставрації.

 

Подобається матеріал? Поділіться ним з друзями у Facebook!