Едуард Юрченко: Річниця загибелі Архангела Контрреволюції

Легендарний герой французького правого опору, якого називали Ахіллесом Вандеї та Архангелом контрреволюції, походив зі старовинного французького роду де Ла Рошжакленів. Представники його родини бились пліч-о-пліч з легендарним королем хрестоносцем Людовіком Святим. Ще на декілька сторіч пізніше ця аристократична родина активно підтримувала славетного короля Генріха IV — рятівника Франції та засновника Бурбонської гілки династії Капетингів.

З дитинства юний Анрі отримав воїнське виховання, яке ні в чому не уступало спартанському. Батько Анрі готував його з братами до воїнського служіння королю та Франції та вони в повній мірі виправдали його надію. Коли Анрі було сімнадцять, в країні спалахнув масонський путч — так звана французька революція. Він негайно відбув до Парижа де приєднався до таємного товариства крайньо-правих аристократів, що ставили своєю метою захист королівської родини та протидію заколотникам. Хлопчина, який за мірками нинішнього часу вважався б неповнолітнім, опинився в загрозливій атмосфері інтриг, заколотів та атестатів. З 1789 по 1792 роки в цій нерівній боротьбі завершилось формування характеру цього героя правого опору.

У 1792 році монархію було повалено, а короля заарештовано. Французи втратили залишки своєї національної державності. Анрі в той день перебував в Парижі і намагався захистити королівську родину, а коли це не вдалось — негайно відправився на батьківщину — у Вандею. Його метою було підняти народні маси на визвольну боротьбу. Масонська революція принесла народу Франції голод, абсурдну братовбивчу війну з іншими європейськими народами, позбавлення соціальних прав та глумління над релігійними почуттями. Останньою краплею стала страта короля Людовіка XVI та початок революційного терору, а по суті — прямого геноциду французької нації.

Навесні 1793 року натовп доведених до відчаю селян зібрався навколо родового замку де Ла Рошжакленів. Вони прохали Анрі очолити їх у війні проти республіканської тиранії. Буквально за лічені дні де Ла Рошжаклен перетворився в одного з найуспішніших польових командирів народної війни. Безперечний авторитет серед вояків, який було завойовано особистою відвагою поєднувався в ньому з талантом природженого полководця. Повстанські з’єднання під його командуванням влились в склад королівської та католицької армії, як офіційно іменувалось народне військо. Анрі отримав низку блискучих перемог, але вцілому сили були занадто нерівні. Повсталі селяни були вимушені в прямому розумінні цього слова битись з вилами проти гармат. Під час битви під Шоле військо повстанців було розбито, загинула більша частина керівного складу армії. В цих важких умовах Анрі де Ла Рошжаклен взяв на себе обов’язки верховного головнокомандувача. На той момент йому було 20 років. Як і раніше він особисто приймав участь в боях надихаючи вояків особистим прикладом. Його неодноразово було поранено, постійно його життя знаходилось під загрозою. Він отримав низку славетних перемог, але вцілому для королівської та католицької армії наступили чорні дні. Переважаючі сили республіканських військ розгорнули в районах охоплених народним повстанням прямий геноцид французів. Крупні з’єднання республіканських військ, які отримали прізвисько пекельних колон просувались вперед з єдиним завданням – фізично винищити якомога більше населення. Навіть за даними офіційних республіканських істориків, з 800 тисяч мешканців провінції Вандея, яка була епіцентром повстання було вбито 300 тисяч (ці данні є значно, можливо вдвічі заниженими). Командував геноцидом французького народу генерал з «істинно французьким» прізвищем Вассерман.

Особливо активну участь в каральних акціях проти повсталих французів приймали звільнені революціонерами кольорові раби з колоній, деякі з них займали високі командні посади. В цих катастрофічних умовах головною метою повстанців став захист мирного населення.

28 січня 1794 року граф Анрі де Ла Рошжаклен загинув в нерівному бою з загоном карателів, захищаючи селянських жінок і дітей. Тіло легендарного героя національно-визвольної боротьби було таємно поховано і пролежало у втаємниченому місці біля 20-ти років. Після реставрації монархії його було перепоховано в родовому склепі.

Анрі де Ла Рошжаклен був людиною глибоко відданою своїм переконанням. Свій перший наказ повсталим селянам він сформулював у фразі, яка стала легендарною: «Якщо я наступаю – ідіть за мною, якщо я загину – помститься за мене, якщо я зраджу – вбийте мене». Крім якостей командира та воїна він відрізнявся надзвичайною фізичною силою та спритністю. Ззовні Анрі був надзвичайно гарним, настільки, що простодушні селяни порівнювали його з янголом, але витончена юнацька краса поєднувалась в ньому з підкресленою, навіть брутальною мужністю. Незважаючи на всі свої видатні якості та атмосферу справжнього преклоніння, якою оточували його віддані солдати, Анрі був надзвичайно скромною у спілкуванні та чуйною людиною. Це проявлялось як в стосунках з аристократами, так і з простими французами. Юний Анрі втілив в собі найкращі духовні та фізичні риси європейської аристократії.

Едуард Юрченко
Філософ-традиціоналіст

Телеграм-канал: https://t.me/EdYurchenko

Подобається матеріал? Поділіться ним з друзями у Facebook!