Едуард Юрченко. Право Першої Ночі

Традиціоналісти не приховують того, що соціальні та культурні практики доби традиційного суспільства, зокрема і європейського середньовіччя, користуються в їх середовищі досить високою оцінкою як такі, що зберігають актуальність в силу своєї глибокої природності.

Модерна цивілізація переживає глибоку кризу, а майбутнє дає надію на перспективу відродження найархаїчніших практик, в новітній формі звісно.

«Ви виправдовуєте феодалізм та страшне темне середньовіччя!!!», — нерідко чуємо ми від наших опонентів. — «Може, ви ще право першої шлюбної ночі повернете?!»…

Останнє, на їх думку, є просто «вбивчим» аргументом.

Варто дати на нього відповідь в дусі властивої правій традиціоналістській філософії інтелектуальної сміливості. Але, перед аналізом археофутуристичних перспектив, цієї безумовно цікавої та не позбавленої пікантності практики, звернемось до історичної науки.

Описи права першої ночі зустрічаються в середньовічних юридичних документах. Дійсно, в середні віки сеньйори володіли певними правами пов’язаними з матримоніальними діями їх підданих: вони могли вимагати відшкодування за вихід підданого або його потенційних нащадків зі своєї юрисдикції, і часто це відбувалося саме внаслідок шлюбу, укладеного між підданими різних сеньйорів.

Так, в «Книзі бургундських звичаїв» («Coutumier bourguignon») кінця XIV століття вказується, що

«Всякий раз, коли підданий чоловік одружується на жінці з іншої юрисдикції і бере дружину до себе, якщо він змусить її лежати під його паном, то він нічого не втрачає, оскільки він набуває жінку для пана та включає її в його стан».

Якщо прочитати цей фрагмент без контексту, можна вирішити, що мова йде про сексуальні права сеньйора. Але прочитавши весь параграф цілком, ми побачимо, що мова в ньому йде зовсім про інше. Справа в тому, що якщо підданий брав собі дружину з іншої юрисдикції, їх діти виявлялися вільні від спадкового орендного договору з його сеньйором — тобто, могли, наприклад, піти в місто або вчинити якось інакше за своїм бажанням, чого діти чоловіка і дружини з однієї юрисдикції зробити не мали права. Тому закон встановлював, що селянин повинен компенсувати своєму панові можливу втрату, заплативши шлюбний викуп. Для того щоб цього уникнути, дружина повинна була «лягти під його пана» (gesir desoubz son seigneur) — не буквально, а метафорично: цей вислів означає перехід в підданство іншої сеньйора. Таке прочитання підтверджується тим, що в подальшому «Книга бургундських звичаїв» розглядає випадки, в яких «під іншого пана лягає» чоловік або жінка «лягає де-небудь ще».

Крім законодавчих джерел відомо ще п’ять документів, в яких також згадується право першої ночі. Все це пізньосередньовічні списки привілеїв, отриманих сеньйорами від королів. У всіх в них мова йде про те, що підданий, який зібрався одружитися, повинен сплатити своєму панові викуп (в більшості випадків натуральний) за відмову скористатися правом першої ночі. Так, бургундський феодал Ла Рів’єр-Бурде в 1419 році переписав список даних йому привілеїв, додавши в нього нові побори:

«Я також маю право стягувати з моїх людей і інших, коли вони одружуються в моєму володінні, 10 турських су і філейну частину свині уздовж всього хребта і аж до вуха, а також галон будь-якого напою, долучений до цієї провізії, або ж я можу і повинен, якщо вважатиму за благо, лягти з нареченою, в тому випадку коли її чоловік або його посланець не передасть мені або моєму уповноваженому одну з вище зазначених речей».

Судячи з усього, описаний обрядовий платіж, символічно демонструє владу феодала над його підданими. Ймовірно, цей обрядовий платіж виріс з змішання фольклорних сюжетів, частина яких розповідала про шлюбний викуп, а частина — про сексуальні домагання представників знаті, які, безумовно, мали місце в реальності, але, судячи з усього, законодавчо ніколи і ніде не закріплювалися.

В добу так званого «Просвітництва» ніколи не існувавші в реальності «права аристократії» почали використовувати для того, щоб звести наклеп на Стару Європу та підкреслити ніби властиві Середньовіччю варварство і деспотизм.

Характерно, що це поєднувалось з нападками на церкву та християнство, хоча елементарний здоровий глузд свідчив би (якби він був властивий брехливим демагогам) про несумісність такого роду практик з християнськими поглядами на шлюб. Тут або «жахіття інквізиції» та «засилля попів», або «право першої шлюбної ночі»… Разом це поєднати проблематично.

Простіше кажучи, ми маємо справу з черговою лівацькою брехнею в стилі «розіп’ятих хлопчиків в трусиках» …

Отже, ідея відродження права першої ночі в майбутній археофутурістичній Європі не має актуальності в зв’язку з відсутністю відповідного історичного досвіду.

Телеграм-канал Едуард Юрченко 

Подобається матеріал? Поділіться ним з друзями у Facebook!