Консервативний світогляд

Консерватизм не є ідеологією в модерному сенсі. В нього немає свого Opus Magna, як у лібералізму чи соціалізму. Він не спирається на якісь штучні ідеологічні концепти, що вигадані кабінетними теоретиками і в які ті теоретики прагнуть запроторити реальне життя. А воно вперто не хоче туди влазити.

Консерватизм це не набір догматів. Це певні цінності, які задаються культурним та цивілізаційним спадком та прививаються сімейним вихованням. Це метаполітична матриця, яка детермінує вчинки людини навіть коли ця людина іх не відрефлексовує. Консерватизм це не про “великі ідеі” та “вселенські революціі”. Він про коріння та внутрішній стрижень, який дає можливість залишитися собою в цьому мінливому світі.

Консерватизм є надійною протиотрутою проти вождизму, догматизму, надмірноі партійності та ідеологізаціі. Бо в центрі свідомості консерватора є Бог, власна сім’я та будинок, який є сімейною фортецею, а не партія, вождь чи клас. Сім’я є фундаментом, альфою та омегою життя людини. Саме вона має визначати виховання, освіту, цінності та пріоритети людини, а не держава чи будь-яка інша зовнішня інституція.

Люди і сім’і творять інші добровільні та природні спільноти вищого рівня – церковні парафіі, квартальні комітети, професійні спілки та гільдіі, громадські організаціі, творчі об’єднання, територіальні громади. Вони дають змогу окремим людям та сім’ям об’єднувати зусилля, облаштовувати суспільне життя, реалізуватися в особистому та професійному плані. Саме так, знизу догори, від менших спільнот до більших, виростає органічне суспільство та органічна держава, які і обстоює консерватизм.

Консерватизм бачить державу саме такою єдністю органічних спільнот, метою якоі є встановлення спільних правил та досягнення консенсусу між ними. А партіі, якщо вже в них виникає необхідність, є лише допоміжним механізмом самоорганізаціі суспільства. І тому і функців держави, і функціі партій мають жорстко обмежуватись, аби вони не втручалися у невластиві ім сфери.

Як дерево органічно виростає з насіння в грунті, розгортаючись все більше вгору і вшир, аж до Небес, так і органічна держава виростає з природніх, органічних спільнот, тягнучись вгору до Трансцендентного.

©Мандрівець

Джерело

Подобається матеріал? Поділіться ним з друзями у Facebook!