Образ ідеальної жінки в європейському традиційному суспільстві. Богородиця

Всупереч феміністичної пропаганді – в ідеологічній правій традиції, роль жінки в суспільстві не обмежується роллю «кухарки і посудомийки» Звичайно, існують абсолютно різні типи чоловіків (фабричний робітник, успішний бізнесмен і благородний европейський герцог, займають різні соціальні ніші, хоч кожен з них, в тій чи іншій мірі виконує свій суспільний обов’язок і є в тій чи іншій мірі корисний громаді), які підбирають собі різних супутниць життя.

Однак, навіть селянки в традиційному суспільстві могли на рівних з чоловіками займатися землеробством (яке у сербів, греків, басків, албанців або болгар вважається саме жіночим заняттям, а не чоловічим) Міщанки мали право вести фінансову та господарську документацію у відсутності чоловіка та успадковувати його майно. А знатні дами активно брали участь у політичному житті Середніх віків та ранньої модерної епохи (хрестоматійний прикладом служить доля Елеонори Аквітанської), а за ступенем освіченості та мужності могли перевершувати своїх не менш мудрих та благородних мужів (причому, такими прикладами рясніє не лише цивілізована англійська або французька середньовічна історія, але й життєписи варварських правителів пост-античного світу, яких в християнство навернули їхні жінки.

Так навернулись до Христової віри: Хлодвіг, Володимир Великий та Мєшко Великий, а їхні варварські вождівства згодом стали могутніми державами) Розглянемо образ жінки в европейській середньовічній традиції на прикладі Богоматері, еталону Прекрасної Дами для тисяч лицарів від Лісабона і до Москви, від Коппенгагена і до Неаполя, від Сараю (мусульмани теж шанують діву Міріам) і до Лондону. Матір Божа походила з небагатого, але дуже знатного роду (вона була прямим нащадком царя Давида з роду Юди) і в дитинстві отримала необхідну для кожної юдейки освіту в богословській сфері. Окрім рідної арамейської, вона вільно володіла івритом (сакральною мовою юдеїв), старогрецьою (це була лінгва франка на Близькому Сході в той час і нею володіли всі жителі міст), давньоєгипетською (а ви вважаєте що за роки в Єгипті вона не спілкувалася з місцевими людьми жодного разу?) Можливо – навіть, латиною (якщо версія про те, що Святий Йосип служив в римських легіонах є правдивою. Бо, прямих доказів цьому в науки немає). І саме Марія була з числа тих людей (разом з есеями), що підготували Спасителя до земного шляху, надавши Йому необхідні навички.

Чи маємо ми право після цього стверджувати, що ‘’жінка має сидіти вдома, а не ходити у вищий навчальний заклад’’? Богоматір, після появи християнства – стала однією з перших його послідовниць. Вона була вірною супутницею свого чоловіка (який прожив дуже складне життя) і (особливо) Сина в Його земних ділах. Вона була з ним в Назареті, в Самарії і в Єрусалимі. Вона не покинула Його навіть тоді, коли майже всі Його апостоли розбіглися в різні боки при розіп’ятті Христа (за це, Богородиця відійшла в кращий світ не мученицькою смертю, а в тихій старості. Закривши очі та вознесшись до Царства Небесного) При цьому всьому – Богородиця завжди сумлінно виконувала роль матері для свого Сина (незважаючи на те що була Дівою, а не жінкою) та господині і хранительки домашнього вогнища в своєму будинку. Про подробиці домашніх справ Діви Марії, Біблія замовчує – але будинок Христа тривалий час був місцем збору Його учнів, а Матір Божа забезпечувала усі умови комфорту для апостолів в ньому.

Католицький Священний Переказ (написаний отцями Церкви на основі оповідей учнів апостолів, які мали честь особисто бачити Діву Марію) повідомляє, що Богородиця (як і кожна юдейська жінка) займалась прядінням (заробляла цим на життя, коли Ісус був дитиною, а грошей від продажі меблів, які виготовляв Святий Йосиф не вистачало) і вміла шити (торгувала кольоровим полотном у Єгипті). Англійська народна легенда (яка, звісно не є біблійним каноном, але відображає уявлення про Богородицю в ці часи) оповідає про те, що Богородиця у вільний час займалась малюванням (так, квіти-незабудки з’явились у природі, через творчість Богоматері, оскільки вони ожили на її картинах).

Українські оповіді пов’язують появу писанок з тим, що Діва Марія малювала їх для свого Сина, а Господь на пам’ять про це, після Воскресіння (Його Матір супроводжувала Христа в останню путь і побачила Його повернення онією з перших людей) доручив всім християнам малювати писанки і крашанки на честь перемоги життя над смертю. Як ми можемо побачити на прикладі аналізу образу Богоматері в епоху Середньовіччя – взірець ідеальної жінки в традиційному християнському суспільстві досить далекий від шаблонних гендерних стереотипів, якими багато хто керується на даний момент.

Олександр Шаховський, історик

Подобається матеріал? Поділіться ним з друзями у Facebook!