Карпатська Україна

Карпатська Україна була унікальним явищем, адже між ідеологічним та політичним хаосом на Заході та кривавим червоним гігантом на сході, під карпатськими горами утворилась маленька, самостійна держава. Утворилась ціною пролитої крові героїв Карпатської Січі.
В ті часи кожен, хто свідомий мав відчувати те, що насувається щось грандіозне, щось таке, що може змінити світ та історію назавжди. Вони не помилялись, адже світ чекав нової світової війни. Війни в якій вирішальну роль грають великі Імперії з сильною ідеологією та харизматичними лідерами, але аж ніяк не маленькі держави, що борються за збереження своєї незалежності. Більшість країн Європи, навіть ті, які не підтримували націонал-соціалістів – добровільно склали зброю перед німецьким військом, що ж було не так в Карпатській Україні? Навіщо молоді січовики майже без зброї пішли на смерть проти угорської армії, як колись йшли у бій крутянці? Відкидаючи всі політичні інтриги та угоди того часу, можна впевнено сказати, що вони мали незламний український дух, який й повів їх у бій.
Гадати, правильними чи ні були дії політичних діячів Карпатської України це справа фахівців в галузі історії, ми ж можемо сказати, що закарпатська націоналістична молодь разом з побратимами з ОУН прагнули зберегти хоча б якийсь осередок українськості та будь якою ціною захистити свій край від окупації Угорщиною.
Хтось скаже, що це пустий фанатизм, адже вони знали, що програють, але насправді вони виграли ту битву. Декілька сотень юнаків ніколи б не спинили вторгнення угорського війська, а політики Карпатської України не витримали б тиск зі сторони заходу, але кров пролита на Красному полі та на інших місцях битв окропила нашу землю не дарма. Майже через 100 років, нова генерація січовиків націоналістів продовжує справу своїх предків, але вже вдосконаливши методи та бачачи проблемні сторони такої діяльності на Закарпатті.
Карпатська Січ стала мотиваційним рушієм на початку російсько-української війни. Та сама ситуація: зраджені власною владою, без гідного оснащення, сотні добровольців самотужки дістали зброю та пішли на східний фронт, захищати свою землю. Хіба ситуація не аналогічна? Воювати з дробовиками, травматами та віджатими в продажних міліціонерів АКС проти російських найманців, коли ти не знаєш бандит ти чи герой для власної держави. Ось він, феномен добровольчого руху, він показав себе в 39-му та відродився в 2014-му. Це доводить, що жертви ніколи не бувають марними, адже навіть програвши війну за територію, бійці Карпатської Січі виграли війну за серця свідомих людей і вже в новій ніби незалежній Україні, групою таких самих молодих націоналістів було відновлено Карпатську Січ, а при початку війни створено однойменний підрозділ, що перебував на різних позиціях східного фронту з перших місяців війни.
Помилково вважати Закарпаття «аполітичним» чи байдужим регіоном де люди думають лише про свій гаманець. Історичний та сучасний досвід доводить, що завжди є певна кількість пасіонраїв котрим байдуже на політичні інтриги, котрих не підкупиш ні грошима ні привілегіями, вони будуть боротись за свою ідею та свій край до останнього, навіть якщо це означає піти на смерть, адже вони впевнені, що їх справа буде жити в серцях свідомих людей.
Можна вбити людину, але дух ніколи не перемогти!

Карпатська Січ

Подобається матеріал? Поділіться ним з друзями у Facebook!