«КРЕАТИВ, А НЕ СХЕМЫ», або лівацьке лицемірство

Більшість віруючих людей помилково вважають богохульство найважчим, якщо користуватися юридичною термінологією, гріхом. Насправді найгіршим є лицемірство. Методи безпосереднього зазіхання на справедливість, закон та державу сьогодні безнадійно застаріли, проте з’явилися нові, більш вишукані.

Зараз ефективніше корчити з себе жертву й апелювати до громадського співчуття та солідарності.

Книжковий бізнес в сучасній Україні (тією ж мірою як інші види бізнесу) нагадує отруйне болото, проте навіть у цій сфері є воістину «видатні» персонажі. Не так давно широкого розголосу набула ситуація навколо «Літературного салону», власницею якого була Олена Лазуткіна, котра називає себе книжковим продюсером.Чи правду пише Олена, чи це її нова афера, котрих було вже немало?
Лазуткіна начебто з благородних мотивів переймається станом демократії в Україні та законністю у справах бізнесу, проте чи сама вона тримається того, про що заявляє? У соцмережах Олена створила серйозний резонанс, спекулюючи поняттями «моралі» та «справедливості», змайструвала собі образ невинної жертви, котру ображають «злі дядьки» з кримінального світу, наполягаючи на власній безгріховності.
Справа в тім, що сама Лазуткіна має багатий (у негативному сенсі) досвід взаємодії зі законом. Як зазначається у матеріалі видання АНТИКОР, книгарка неодноразово притягувалася до кримінальної відповідальності за різними епізодами, починаючи від наркотиків, закінчуючи шахрайством. Найцікавіше – це те, що її шахрайські дії полягали в тому, що Лазуткіна за змовою з іншими особами, встановила банківський термінал, який зчитував дані карток покупців, і потім з них зникали кошти. Інформація про притягнення її до кримінальної відповідальності існує й у відкритих джерелах, на сайті єдиного державного реєстру судових рішень є матеріали провадження в якому фігурує Лазуткіна.
Що цікаво, Лазуткіна, відповідаючи на коментар, завуальовано зізнається у «бурхливому» минулому.

Варто зауважити, що наша героїня далеко не випадковий персонаж у книжковому бізнесі. Вона потрапила туди з подачі свого колишнього покровителя – відомого афериста Костянтина Климашенка.
Співпрацю Климашенка із Лазуткіною можна описати перефразовуючи відомий лозунг: «Афери, наркотики, кримінал». І це не зважаючи на факт того, що перший підло використав матір Лазуткіної, котра мала ніжні почуття до нього.
Що ж до культурної сторони проблеми, тут не набагато краща ситуація.
Пані Олена неодноразово заявляла, що вважає всіх людей бісексуалами, себто явними збоченцями, та що «потрібно пройти період бл*ядства для розуміння хто я і що я в інтимному житті». Доволі спірна теорія, адже за аналогією можна порадити «мислительниці» стрибнути у вигрібну яму, щоб зрозуміти як вона насправді пахне.

Лазуткіна не гребує похизуватися тим, що вона принципово розповсюджує виключно російськомовну літературу, вважає українців «нацією п’яниць» та вживає наркотики (що заборонено законом).

Олена потурає публічному цькуванню патріотів, наприклад, вона підтримала одіозну Сніжану Єгорову, котра з допомогою «друзів у владі» переслідує відомого митця та патріота Антіна Мухарського.

Ще можна додати цікаву деталь – Лазуткіна тісно пов‘язана з ліваками. Вона не приховує дружби зі редактором та засновником видання «Правдошукач» Юрієм Шляженком – завсідника київських гей-парадів. Прогування сексуальних девіацій є звичною справою для Олени, як у тому, що вона називає «літературою», так і в буденному житті. Можна тільки припускати, завдяки кому Лазуткіна так майстерно оволоділа лівацьким інструментарієм для створеня собі зручного образу «жертви».
Що можна виснувати з всього вищесказаного? Не всі ті жертви, що такими називаються. Як бачимо, іноді стається зовсім навпаки, тому будьте пильними та ведіться на подібних «бідолашних овечок».

Нагадаємо, видання Антикор вже писало про афери Костянтина Климашенка, власника 6 книжкових супермаркетів.

Подобається матеріал? Поділіться ним з друзями у Facebook!