Катехон: Проти ідеологічної плутанини

Кажуть, що філософія – це прояснення значення слів. Якщо це правда, то наша політична дійсність явно перебуває не в найкращій фазі. Базові поняття викривлюються духом часу, істина замилюється ницістю і некомпетентністю.

Слово «правий/праве» є чи не центральною категорією, що використовується для самоідентифікації в сучасних українських рухах. Проте сенс цього терміну, здається, мало хто вловлює. Правим себе називає і якийсь націоналіст, що є достатньо прогресивним, щоб не вірити в Бога, і протестантський релігійний активіст, і лібертаріанець, і расист-неоязичник, і класичний православний традиціоналіст. Щось явно пішло не так.

Вважається, що класичний поділ на правих і лівих бере свій початок з буржуазної Великої Французької Революції. Справа у новоствореному лібералами парламенті сиділи прихильники збереження монархії і старого статусу релігії, а зліва республіканці, прогресисти та інші негідники. Це всі чудово знають.
Даний факт може створити хибне відчуття, що такий поділ є деякою випадковістю і не несе у собі метафізичних сенсів, що вигідно тим особам, які стверджують неактуальність подібної політичної дихотомії.

Щоб у цьому розібратись, треба згадати за традиційний просторовий символізм. Переважна більшість світових традиційних культур бачить у правому сакральне світло, праведність, духовність, якість та те, що веде вгору. Натомість ліве фігурує як темне, хтонічне, нечестиве, матеріалістичне, кількісне і те, що веде вниз. Наведемо декілька прикладів. У грецькій та римській міфологіях можна зустріти настанови чесним людям йти саме «правим шляхом» та застереження від звертання на «ліву сторону». Латиняни взагалі пов`язували ліве із невдачами і нещастями. В Піднебесній праву сторону асоціюють з чоловічим, світлим початком «Янь». З чоловічими, небесними богами праве пов`язувалось і в древньоєгипетській та індуїстській традиціях. Навіть у величезному ряді африканських та тихоокеанських культів права сторона асоціювалась із сакральним, а ліва з побутовим. Що вже казати про монотеістичні авраамічні релігії: Біблія на ряду із священими текстами мусульман просто переповнена «правим символізмом».

З цього слідує, що сенс даного дуалістичного поділу в політиці не є чимось мінливим, непостійним та таким, що підлаштовується під контемпоральні обставини. Неправильно казати, що права ідея це просто консервування старого ладу. Слово «старе» відсилає нас до часових категорій, яких не знає людина, що йде правим шляхом. Правий звертається до вічного, яке не залежить від карколомних перипетій (пост)модерну. Орієнтація на дотик до сакрального як вищого сенсу людського буття, на соціальну і ціннісну ієрархію, на релігійну/етнічну/родову/соціальну ідентичність, на домінацію метафізичного над іманентним, на справедливість і справжню свободу – такою є основа правої концепції.

На жаль, тотальний занепад Західної цивілізації відобразився і на політичній думці. Відбувається інфляція сенсів. Яскравим прикладом є переведення поділу на лівих і правих у виключно економічну площину. Акцент з духовного змістився на матеріальне. Економізм підкорив і українські патріотичні ряди. Поширеним доводом на користь такої позиції є апеляція до сучасних реалій, в яких загальний люд, буцімто, не розуміє «високих категорій». Цей підхід грішить не тільки демократизмом, що є яскравим проявом «шляху лівої руки», але й зверненням до тимчасових, примарних чинників. Намагання правих бути сучасними (такими, які міняються із плином часу і не користуються універсальними принципами) віддаляють їх від ідейного кореня. Прогресизм, як некритичне ставлення до змін, продиктованих плином часу, є чужим для правих і вони не йдуть із цією лівою концепцією на жодні компроміси.

Один відомий філософ-традиціоналіст дуже влучно писав: «Вкрай безглуздо сьогодні претендувати на звання “правого” політичного руху, не розірвавши зловісне коло економічної одержимості, в якому обертаються і марксизм, і капіталізм разом з цілою низкою своїх похідних. Їх ріднить матеріалістичний світогляд, якісно схожі ідеали, обидва вони ставлять в центр світу техніку, науку, виробництво, «прибутковість» і «споживання». Це повинен твердо усвідомлювати той, хто сьогодні виступає проти лівих сил. Не навчившись говорити про що-небудь інше, окрім економічних класів, прибутку, зарплат, продукції; вірячи, що істинний людський прогрес залежить від тієї чи іншої системи розподілу благ, неможливо підійти до суті питання про побудову справедливої держави.»

І мова, звісно ж, не йде про повне ігнорування проблеми господарського життя і обміну товарами. Справа лише у виставленні пріоритетів. В тому числі і пріоритетів в філософському і політичному аналізі ідей. Ліві давно зрозуміли, що задаючи тренди в мові вони підкорять і її носіїв, саме тому можемо спостерігати спекуляції навколо таких понять як свобода, благо, мета, норма, щастя та справедливість. Ми не можемо втратити обличчя, віддавши їм ще й нашу самоназву.

Катехон

Подобається матеріал? Поділіться ним з друзями у Facebook!