Ласкаво просимо у майбутнє!

1968 рік. Париж. Молодь вимагає емансипації, пропагує вільне кохання та називає консерватизм “тухлятиною”. Хвиля молодіжних протестів охопила Європу. Вони шокували зовнішністю та словами. Їх гасла лякали суспільство своєю категоричністю та фантастичністю. “Ні Бога, ні пана”, “Трахайте одне одного, інакше вони трахатимуть вас”, “Будь реалістом! Вимагай неможливого!”, – говорили вони. Минув десяток років. Радикальні юнаки та дівчатка виросли, зняли зі своїх рюкзачків пацифіки, згорнули червоні прапори та вже не цитують Маркса. Вони стали політиками, вченими, митцями. Їх погляди з часом еволюціонували від лівих до ліволіберальних. Але саме ці люди формують світовий порядок денний протягом останніх 50 років. Вони вимагали неможливого та перемогли. Ці гасла вже не здаються фантастикою: “Жодної свободи ворогам свободи”, репресивна толерантність, позитивна дискримінація – це вже реальність. Секуляризація, емансипація, фемінізм, вільне кохання – все це 50 років тому виглядало революційно. Сьогодні – це сірі будні, нехай і під веселковими прапорами. Сьогодні – це ідеї західноєвропейських пенсіонерів. Адже тим, кому у 1968 році було 20 років, сьогодні вже далеко за 60.

2018 рік. Київ. Молоді сильні хлопці із банером “Християнська держава”. Вродливі дівчата з гаслами “Бог! Батьківщина! Патріархат!”. Вам здається, що вони боряться за минуле? Ні. Вони повертають собі майбутнє. Вони повстають проти сучасного світу, бо вони втомилися від лицемірства. Їх ідеї шокують суспільство. Їх обговорюють. Їх не розуміють. Їх побоюються. Сьогодні їм лише по 20. Ті з них, хто виживуть у вуличних боях і не зламаються у тюрмі, будуть формувати порядок денний у світі найближчі 50 років. Уважно слідкуйте за ними. Вивчайте їх. Читайте їх статті. Бо вам доведеться жити у світі, який побудують ці юні хлопці і дівчата.

Амінь.

Petrovich для “Традиція і Порядок”

Подобається матеріал? Поділіться ним з друзями у Facebook!