Олександра Скляр: Хтонічний вишкір варварства феміністок

Кажуть, що «права людини» – найгуманістичніша модель системи цінностей, а ми вважаємо її достатньо лицемірною, адже самовільно прописані людьми кордони буття та набуття людської сутності не можуть бути істинними.

В Ірландії легалізували аборти, що призвело місцевих феміністок до хибного екстатичного стану. Відтепер вони набули право на вбивство, а від такої варварської спокуси втримались би тільки сильні духом. Зазвичай, задля вбивства ми набуваємо резонів, які затвердженні фундаментальними критеріями. Війна, або помста. Жінки проголошують війну власній здатності породжувати життя, яка була їм дарована Богом. Ворогом вони називають ненародженого на землі, проте існуюче буття. Фактично, вони здійснюють подвійне душогубство, як дитини, так і власну душу обертають у попіл.

Дозвіл на аборти надає жінкам сучасності карт-бланш на безвідповідальність за власне тіло, вибір та вчинки. Виявилось, що величезного асортименту контрацептивів недостатньо для «прогресивної» та, відповідно, секулярної жінки. Вони вимагають акту знищення заплідненої яйцеклітини, проте лукаво не визнають його, як «вбивство».

Задля усвідомлення очевидної правди щодо абортів не обов’язково, навіть, бути воцерковленою людиною та слідувати догматам християнства. Визнання, що жінка може породжувати життя, автоматично стає непохитним доказом здатності погубити її.

Нібито виправдовуючись, феміністки оперують аргументом, що держава не має контролювати їх «право на власне тіло». Держава завжди воліла контролювати акти вбивства громадян, тож на якій підставі вона має відмовлятись від прерогативи на ненароджених підданих? Обожені лібералами наднаціональні організації, що не залишають можливості примусувати держави висловлювати пієтет «правам людини», також виправдовують військові експансії. РадБез ООН вирішує, які вбивства засуджувати, а які, навпаки, – виправдовувати. Тема абортів може відображати повноту лицемірства передової симуляції «гуманізму».

А до чого тут ірландські феміністки? Вони не просто абортують національну гідність, а також жалюгідно упиваються ілюзорністю власної титанічності. Не визнаючи тварність свого буття, вони переживають пристрасть спокуси імітувати Бога та карати ненароджених тільки тому, що вони мають таку можливість.

Олександра Скляр 

Подобається матеріал? Поділіться ним з друзями у Facebook!