Нетерпимість

У чергових витворах ЛГБТ пропаганди ви систематично зустрічаєте звинувачення до патріотично-християнських спільнот. Вони таврують нас різними ліберально-принизливими наклепами: «дискримінатори», «зневажають права людини», «противники рівності» et cetera. Проте в промовах та текстах адептів деструктивних сил я зустрічаю звинувачення, яким ми з вами могли б пишатись: Нетерпимість.

Тавром «нетерпимості» вони нарікають відважних людей, які розгортають громадську діяльність у вектор протидії ЛГБТ-пропаганди, фемінізму, хибної форми «толерантності». Проголошуючи «нетерпимість» негідною для прогресивного суспільства, вони декларують «терпимість», як фундаментальну основу задля запровадження їх системи псевдо-цінностей. На жаль не всі трактують їх послання до суспільства належним чином, адже вони закликають до принизливої, мовчазної згоди з «новим порядком», а не до миру.

Терпіть – кажуть вони – Стримуйте своє обурення та просто прийміть наші девіаційні примхи в законодавство, яким будуть підпорядкуватись всі, від плебеїв до можновладців.

Історія нам нагадає, що тільки останні негідники будуть призивати до «терпимості», коли у місто зайшли ворожі легіони, або здійнявся червоний бунт на заводі Арсенал. Саме «нетерпимість» робила людей доброї волі натхненними, піднімала чоловіків на спротив, запалювала серця поетів.

Давайте будемо шанувати нашу «нетерпимість», як цитадель волі до справедливості. Ми виборювали історію не заради пасивної поразки у жалюгідних спробах ідеологічної експансії українського простору. І давайте хоча б на цьому фронті не припускати «мінські домовленності».

Скляр Олександра

Подобається матеріал? Поділіться ним з друзями у Facebook!