Навіщо сіяти розбрат?

Редакція “Покрову” не завжди поділяє думку авторів. Наш сайт – це не лише інформаційний ресурс, а і майданчик для дискусій в середовищі правих рухів. Нещодавно ми опублікували критичні статті щодо представників РУН-віри та рідновірів. Дотримуючись нашої редакційної політики, публікуємо також статтю-відповідь. 

В статті не наведено жодних переконливих доказів. Вся “аргументація” базується на плітках та здогадах. А я хочу навести відомі історичні факти, які показують не зовсім позитивну роль християнства в історії України.

1. Після прийняття християнства Візантія почала сприймати нашу державу як свою колонію. Грецькі священники, що понаїхали сюди, включилися в агентурну боротьбу за ослаблення Київської Русі. Зокрема походи Юрія Долгорукого та Андрія Боголюбського на Київ відбулися за повної духовної підтримки Візантійського патріархату та його агентури — грецьких попів в Україні на чолі з Ніфонтом. Це була реакція “святого” престолу на спробу України-Русі вибороти духовну незалежність і обрати свого “не канонічного” митрополита, Клима Смолятича.
2. Князь Андрій Суздальський Боголюбський і досі є православним “святим”. Навіть теперішній “святий престол” не викине цього бандита і негідника зі списку святих, а наш Філарет також не насмілиться сам цього зробити без дозволу Візантійського патріарха.
3. За часів козаччини частина попів працювали не на зміцнення Козацької держави, а на її ослаблення і підпорядкування Московщині. Православне духівництво з одного боку спровокувало протипольську визвольну боротьбу (очолювану спочатку Наливайком, а потім Хмельницьким та ін.), а з іншого боку дуже часто до кінця не підтримувало її.
4. Відомі факти, коли православні священники організовували доноси московському царю на наших гетьманів (зокрема на Брюховецького та Мазепу), видаючи при цьому відомі їм державні таємниці. Саме вони оголосили анафему гетьману Мазепі і нацькували частину народу проти Нього, що привело до поразки України.

Звичайно серед українського християнського духівництва завжди були священники-патріоти. Зокрема коли християни-традиціоналісти борються за незалежну українську церкву або виступають проти всіляких збочень та прайдів, то це заслуговує лише похвали з боку нормальних рідновірів. Але навіщо боротись проти ще більших традиціоналістів, українських рідновірів, називати всіх без вийнятку рідновірів агентами КДБ та ін. і писати пасквілі на нашого Учителя і Пророка, Лева Силенка?
Релігія є дуже важливим елементом духовної самоорганізації Нації, але, на превеликий жаль для християн, на сьогодні реальність така, що все більше українців хочуть мати своє власне богорозуміння і свого власного Бога, а не привезеного з чужини. Рівень національної свідомості постійно зростає, і пробуджена національна гордість хоче мати таку релігію, в якій українці є синами і внуками Дажбога, а не рабами божими (духовним бидлом в чужого бога). І цей процес вже не зупинять будь-які пасквілі на нашого Вчителя і Пророка. Тому Рунвіра все одно рано чи пізно переможе! Думаю, що коли настане час нашої переможної ходи, то ті христсянські священники, в яких серце не спідліло і які не словом, а ділом довели свою відданість ідеалам Нації, отримають шанс стати рунтатами. А рівень їхнього духовного прозріння на той час буде таким великим, що більшість з них з честю скористаються цим шансом!

Слава Дажбогу! Слава Його Пророку, Леву Силенку! Слава Дажбожій Україні!

Ярослав

Подобається матеріал? Поділіться ним з друзями у Facebook!