Євген Карась: “День добровольця”: коротко про те як міняти полонених сепарів

“День добровольця”.

– Добрий дєнь! Єто с прокуратури.. Нам позвонілі… По єтому тєлєфону люді, коториє укралі чєловєка?

– Не чєловєка, а сєпара. Ждем обмін. Ідіть на…уй.

*біііп-бііііп-бііііп*

– Я афіциальноє ліцо ДНР! Назвітє ваше падраздєлєніє! Я нє буду гаваріть пака ви нє назавьотєсь! Назавітєсь!

– Ми партизани. Ти або знайдеш людей на обмін, або буде дуже погано. – повертаючись до тіла, яке стоїть на колінах із замотаними якоюсь хустиною очима. – Тварь, ти ж добре розумієш, що відбувається?

– *умгууу*

– У тебе зараз час на кілька слів. Тобі треба з усіх сил постаратися, аби твій придурок МГБ-шний зрозумів, що це не жарти.

Полонений в мобілку:

– Паслушай, єто нє видумкі, ми дєйствітельно сєйчас стоім в полє, я на калєнях, андрєй што єхал меня встрєчать тоже у ніх, я недоєхал, мєня снялі с поєзда, сдєлай пажалуста то, что оні прєдлагают. Ані не прєдставятся. Найді пажалуста людєй на абмєн. Всьо очінь плохо! Павєрь! Я тєбя прашу!

– Молодець. Харашо сказав, сука.

За годину з лісопосадки виїжджає джип. З нього спішуються солдати. Беруть в руки гвинтівки і насторожено-повільно рухаються в поле назустріч групі з полоненими.

– Йоханий бабай.. Мусора? Прокуратура? ВСП? Так швидко пеленг взяли? Сука, коли на замовлення сепара, то за секунди все роблять… – крутиться в голові.

Вирушаємо назустріч бійцям.

– А, Вортєкс! А ми тут патрулюємо і нам подзвонили, що в поле виїхало кілька машин. Переживали шо це ДРГ якесь. Шо, С14 знову когось зловили? Ну, ладно удачі! Тіки ж не лупіть скотів сильно! Ти ж понімаєш!

В ході підготовки обміну невідомі патріоти певно порушили декілька законів. Діяли на свій ризик навіть супроти керівництва підрозділу, яке вже цікавила більше контрабанда, аніж війна. Але яка різниця, якщо з полону дістали кілька українських солдатів?

Високопосадовець ДНР зрозумів, що має справу з “ідєйними”, “психопатами”, “фашистами”. Назвати можна було як завгодно, але саме за рахунок цього, “безкомпромісності та й..бнутості”, обмін військовополоненими відбувся. І досить швидко.

Наскільки сильним був той перший ідейний порив людей? Добровольці готові були іти в атаку з дробовиками. Порушувати “закони” тилових щурів. Давати бій завідомо без шанса на перемогу.

“День добровольця” у лапках, бо порив вдалося локалізувати і погасити. Офіційний пафос видається недоречним. Більшість мотивованих людей покинула військову службу. Системі удалося недопустити добровольців до заміни чи реформування. Болото встояло.

Тим не менше втримали Україну.

Хай це буде свято пам’яті тих, хто загинув у боях за майбутнє свого народу.

Дмитро “Коваль” Назаренко

Орест “Гонор” Квач

Максим “Трассер” Сухенко

Андрій “Орест” Козюбчик

Микола “Гризун” Гордійчук

Владислав “Дюс” Дюсов

Ігор “Дід” Завірюхін

Антон “Еней” Цедік

Віктор “Гарт” Гурняк

Андрій “Ендрю” Галущенко

Євген “Кампфер” Бірюков

Сергій “Маестро” Костаков

Я вас пам’ятаю завжди.

Подобається матеріал? Поділіться ним з друзями у Facebook!