Богдан Ходаковський: Розбір по Лусваргі

Я завжди намагаюся зайве не зрадофілити, але вчорашня ситуація викликає претензії суто до українських правоохоронних інституцій. Врешті-решт, питань немає навіть до Московського патріархату та бразильця.

Що мали зробити МПшники, коли до них прийшов бойовик?

Як ФСБшна агентура? Прийняти, ніби ж як свій.
Як відповідальні перед законом громадяни? Прийняти, у нього не було юридичного забов’язання знаходитися під вартою.
Як християни? Прийняти.

Тобто їх поведінка у всіх сенсах очікувана.

Він ховався?

Це важко назвати переховуванням, монастир на Голосієво людне місце. Голився та стригся він у центрі міста. Швидше за все, пішов він до монастиря, бо йти було нікуди.

В посольство його, від гріха подалі, привіз настоятель монастиря. Тобто до вчорашнього дня він знаходився в монастирі, і схоже втечі не планував.

У дипвідомство Лусваргі не прийняли.

І навіть наше вчорашнє «полювання на бойовика» тускніє від усвідомлення попередньо написаного.

Мова йде не про наших ворогів. Мова йде про те, що у нас непрацюють механізми депортації, обміну, координації між силовиками. Це збурює суспільство та сії внутрішнє напруження.

Врешті-решт, я не хочу водити полонених ворогів по вулиці наче худобу, бо ми морально стоїмо вище. Не подумайте, що у мене синдром Савченко, вчора по-іншому бути не могло! Бо коли не працює держава, говорить вулиця.

Всі у цій історії передбачувані. І націоналісти, і москалі, і цей морально-зламаний бойовик. Незрозуміла тільки таємнича воля силовиків, а точніше їх безвідповідальна відсутність.

Богдан Ходаковський, лідер руху “Традиція і Порядок”

Подобається матеріал? Поділіться ним з друзями у Facebook!