Українсько-польські протиріччя і лист американських конгресменів

Ряд американських конгресменів адресували у Державний департамент листа з вимогою вплинути на уряди Польщі та України, аби ті почали поборювати “неонацизм” та “антисемітизм”, які просто процвітають у цих країнах і в усій Центрально-Східній Європі. Ініціатором листа став депутат від Демократичної партії на ім’я Ро Ханна.

Лист “стурбованих” американських конгресменів виглядає особливо дивним на тлі декількох фактів. Відповідно до опитувань американської організації “Pew Research Center”, в Україні спостерігається найнижчий рівень антисемітизму серед країн Центральної та Східної Європи. Якщо говорити про Польщу, то ця країна відзначається надвичайно критичним ставленням до німецького нацизму. Таке ставлення є притаманним і для тих, кого можна назвати “ультра-правими”. Тобто у сумі “стурбованість” американських конгресменів виглядає аж занадто тенденційною.
Які ж приклади “думко-злочинів” з боку українців та поляків турбують окремих членів Конгресу США?

Стосовно Польщі, мова у першу черга йшла про скандальний закон стосовно питань національної пам’яті. Нагадаємо, що той закон має дві складові – “українську” та “єврейську”. Якщо перша складова криміналізує заперечення “злочинів українських націоналістів”, то друга – заперечує польську співучасть у Голокості. Як відомо, ця друга складова призвела до суттєвого погіршення відносин між Варшавою та Вашинтоном. Конгресмени-підписанти вирішили, так би мовити, підтримати тренд.

Стосовно України, то конгресмени-підписанти закидають нам (барабанний дріб) …героїзацію визвольного руху. У контексті теми “неонацизму в Україні” згадуються імена Бандери та Шухевича, а також три страхітливі слова: Ukrainian Insurgent Army. Особливо страшним прикладом “неонацизму” постає прийнятий 2015 року закон “Про правовий статус та вшанування пам’яті борців за незалежність України у XX столітті”. Також конгресменів турбують марші на честь українських героїв, перейменування вулиць і навіть патріотичні фестивалі. Воістину, навіть Дмітрій Кісєльов може позаздрити такій ретельності у висвітленні теми “українського неонацизму”.

Практично, маємо чергову ситуацію, коли вживання таких термінів як “неонацизм”, “неофашизм”, “ксенофобія” тощо доводиться до абсурду. Сьогодні ці терміни вживаються переважно лібералами, аби маргіналізувати будь-яке відчутне дисидентсво націоналістичного або консервативного спрямування. Не виключено, що для декого з підписантів “фашистом” є навіть Трамп. З іншого боку, подібну термінологію продовжує застосовувати Москва.

На цьому тлі виглядають особливо недоречними спроби самих поляків та українців також “погратися” у взаємні звинувачення у “неправильних ізмах”.

Новий раунд цих прикрих ігор розпочала Польща. Україна прийняли виклик. Виглядало досить трагікомічно, коли чимало українців з радістю поширювали новини про те, що США почали тиснути на Польщу через її новий “історичний” закон. До “антибандерівської” складової того закону Вашингтону не було ніякого діла. Мова йшла виключно про “ізраїльську” складову. Але в умах багатьох українців постали “круті США”, які нарешті покарають Польщу за її “неправильне бачення минулого”.

Спекулювання термінами та спрощеними схемами розуміння минулого, до яких вдаються ліберали та Кремль, не вигідне ні Україні, ні Польщі. Адже сьогодні і на Заході, і в Москві вистачає тих, для кого “фашизмом” є звичайне прагнення українців та поляків гідно жити у своїх країнах, шанувати своїх героїв, орієнтуватися на власні цінності.

Правий Інформаційний портал

Подобається матеріал? Поділіться ним з друзями у Facebook!