Андрій Рибалко: Першотравень. У пошуку пана

Однією із особливостей лівого руху є пошук пригноблених і  пригноблювачів. Сьогодні у “день солідарності трудящих” на трибуни вийшли політики, які ніколи не були трудящими, щоб виступити перед тими, які майже ніколи фізично не працювали.

Не має жодного сумніву у тому, що праця робітника чи селянина є почесною, а створення матеріальних благ власними руками є великою місією цих людей, яка варта захоплення. Однак замість того, щоб возвеличити людей праці, ліві ідеологи зосереджуються на “захисті прав трудящих”. Захисту від кого? Від пануючого класу бізнесу? Здається, наш народ уже має імунітет від таких “захисників”. Які під цими ж прапорами і гаслами селян позбавили власності і загнали в колгоспи, а пролетарів у ГУЛАГи.

Очевидно, що і серед підприємців є недобросовісні роботодавці, або ж спекулянти, які за безцінь скуповують сільськогосподарську продукцію. Але хочеться запитати тих, хто сьогодні вийшов на мітинг. Скільком сільськогосподарським кооперативам ви допомогти відкритися, аби селяни могли на пряму вийти на ринок зі своїми продуктами? Скільки бізнес-інкубаторів ви відкрили, аби робітник зміг відкрити власну справу і не бути залежним від роботодавця-тирана?

Українці – це не лише народ козаків, а і народ господарів. Не треба малювати трударям імідж кріпаків і шукати пана-поневолювача. Не треба їх захищати на мітингах під червоними прапорами. Просто дайте їм можливість чесно працювати і чесно отримувати плоди зі своєї праці.

З весною!

Андрій Рибалко 

Подобається матеріал? Поділіться ним з друзями у Facebook!