Якою була б зовнішня політика США, якби перемогла Клінтон?

WASHINGTON, DC- JUNE 26: With at colorful White House backdrop, (L) Kevin Barragan and his partner Adam Smith celebrate the decision today as do Kelly Miller (with glasses) and her wife Lindsey Miller. The Miller's were married 2 years ago in Washington State where gay marriage was legal.The White House was lit in multi-colored lights tonight to honor the Supreme Court decision to allow gay marriage. Michael S. Williamson/The Washington Post via Getty Images)

Плоди масової культури часом бувають більш інформативними, ніж висновки політологів. Цю думку підтверджує сучасний американський серіал “Державний секретар”.

Серіал вийшов на телеекрани восени 2014 року, коли у США вже активно йшла боротьба за президентське крісло. За великим рахунком “Державний секретар” є виборчою агіткою Гілларі Клінтон. Головна героїня серіалу – Елізабет МакКорд – це вольова жінка ліволіберальних поглядів на посаді Державного секретаря США Навіть зовнішньо вона дещо схожа на Клінтон. Серіал створює привабливий образ жінки, яка перебуває на високому державному пості і бореться за ідеї мультикультуралізму, руху ЛГБТ фемінізму тощо. Серіал транслювався телеканалом CBS, який через постійну лівацьку пропаганду жартома називають “Communist Broadcast System”.

Виходячи на екрани в розпал війни на Донбасі, серіал закономірно зачепив тему українсько-московського протистояння та місця у ньому США Елізабет МакКорд, окрім відважної “борчині” за ліволіберальні цінності, показана майстром дипломатії, яка з усіх сил намагається зберегти мир. Жертвою миролюбності Держсекретаря очікувано стала Україна Згідно зі сценарієм, розрахованим на пересічних виборців Клінтон, наша країна мала бути розчленованою. І не просто тому, що Вашингтону потрібно було за всяку ціну зберегти мир із Москвою. Виявилося, що опанована націоналістичними настроями Україна сама у дуже грубий спосіб провокувала конфлікт між Росією та США і її необхідно було покарати.

Коли Клінтон програла, серіал усе ж продовжив виходити, фактично показуючи альтернативну Америку. Спершу у серіалі зросла антиросійська налаштованість (адже Трамп – “агент Кремля”). США навіть забезпечили військову відповідь на гібридну агресію Росії проти Болгарії). Але в подальшому все повернулося на свої місця. МакКорд знову опинилася у ролі борця за мир. Її політика – це цілковита протилежність політики “яструбів” із одного боку і водночас просто маніакальне бажання нав’язувати всьому світові ліволіберальні ідеї (звичайно ж, за гроші американських платників податків).

Особливо промовистою є 14 серія 4 сезону. У ній піднімається питання Абхазії. Ця, створена внаслідок російської агресії проти Грузії “держава”, у ліволіберальному світі “Державний секретар” уже не є невизнаною. Напевно, міжнародне визнання вона отримала в ході чергових “миротворчих” ініціатив Елізабет МакКорд. Більше того, плід зусиль московських стратегів ще й отримує від США дотації. Російська агресія Держдеп аж ніяк не турбує. Єдина проблема, пов’язана з Абхазією, те, що тамтешня влада дуже “гомофобна”. Протягом усієї серії співробітники Держдепу не знаходять собі місця, займаючись порятунком абхазьких збоченців.

“Державний секретар” передає усю суть зовнішньої політики США ліволіберального спрямування: принципову відмову від стратегії “яструбів” при одночасному агресивному стилі поведінки у питаннях просування низки ідей та цінностей. При цьому всьому, звісно, незмінним залишається захист інтересів американських корпорацій. Саме таку політику ми бачили за часів президентства Обами. М’якість тодішнього Вашингтону дозволила Росії суттєво зміцнити свої позиції, зокрема здійснити агресію проти України. І саме такими були б основні риси зовнішньої політики США якби перемогла Клінтон.

Дмитро Сулима
АЗОВ.ПРЕС

Подобається матеріал? Поділіться ним з друзями у Facebook!