Олександра Скляр: Про загрозу інструментів ідеології фемінізму

Тези доповіді Скляр Олександри на дискусії «Права нації: проблема поширення ультралівих рухів в Україні».

Фемінізм відображає кризу, проте не кризу нерівних прав у суспільстві між чоловіком та жінкою, а кризу зневіри. Якщо жінка зневірилась у самій собі – вона стає феміністкою. Замість повноцінного розквіту жіночної природи ми здобули примхливі вимоги отримати чоловічі привілеї. Замість того щоб реалізовувати себе у власній сутності – фемінізм запропонував забрати атрибути чоловічої природи. І проблема, навіть, не в набутих виборчих правах, а у орієнтації на тотальну переоцінку жіночної статі, результатом якого стає – знецінення жіноцтва, дисбаланс взаємовідносин з чоловіками, деградація інституту сім’ї.

Анти-фемінізм пропонує не просто повернутись до традиційної моделі жінки, анти-фемінізм наполягає також на кристалізуванні жіночності заради розвитку жінки з того моменту, коли жіноча стать почала піддаватись хибним напрямкам імітації чоловічої соціальної поведінки. Повернути більше ніж 100 років хибного «прогресу», задля справжнього розквіту. Проте, звичайно, сучасне суспільство усіляко перешкоджає подібним ідеям та примушує жінку до емансипації. Вже сьогодні більшість жінок відчуває дискомфорт, проте мало хто може осягнути, що причиною тому – продукт першої та другої хвилі фемінізму, які у свою чергу, стали відгомоном марксистської ідеології.
Фемінізм наполегливо запропонував переоцінити жіночу стать, а як наслідок: ми маємо «гендерні теорії» та розгалуження хибних соціальних самоідентифікацій. Адже перегляд однієї статі в біполярній статевій природі неможливо без іншої – чоловічої. Жіноча стать віддзеркалює чоловічу і навпаки, а значить що під сумнів вони поставили дві статі відповідно.

Ліва ідеологія завжди прагнула розбивати кордони вертикальної ієрархії, адже головна мета глобалізованих утопічних ідеологем – суцільне однорідне суспільство. Парадоксально, але саме 54/120/300 «гендерів» стали інструментом на створення утопії. Хибна «ексклюзивна» самоідентифікація відриває окрему людину від спільноти. Спільнота – єдиний соціальний організм який може протистояти глобалізованому натиску. Спільнота – частина вертикальної природньої ієрархії і перший приклад спільноти, який спадає на думку – це церква, вона і стає першим ворогом для адептів радикальних лівих ідеологем. Вони націлені розбивати кордони, знищуючи разом з тим і можливу автономність спільноти від суспільства. На прикладах романів Оруела, Хакслі або Замятіна, нам здається, що модель утопічного суспільства складається з штампованих, «однакових» громадян. Проте, запропоноване різноманіття, насправді, допоможе спотворити соціум та перетворити людську масу на тоталітарну модель організації суспільства. Маса індивідів – це все одно маса однакових людей, бо коли кажуть, що всі є абсолютно цінними, то цінним є ніхто.

Ідеологема правої ідеології, у свою чергу, наполягає що в світі існує добро та зло, правда та неправда, істинне та хибне. а відповідно – одне явище має більше цінності за інше.

Справжня самоідентифікація людини – це добре та вкрай корисне явище. Наприклад: я ідентифікую себе, в першу чергу, як християнин, на другому місці – я жінка, разом зі всіма особливостями статі, третя позиція – я українка, й так далі. Ідентифікуючи себе, персона не тільки відокремлює себе від невизначеної маси, а також визнає себе приналежним до спільноти, яка, в свою чергу може бути автономна від інших форм, проте ніяк не заперечувати вертикальну ієрархію. Ідентифікація себе за національністю – створює держави. За релігійним світоглядом – створює Церкву.

Загроза нескінчених гендерів та статусу «невизначеної статі» – в їх штучному походженні. Застосування вигаданих, безпідставних та хибних форм соціальних конструктів роздрібнює не тільки природну ієрархію, а також гармонійне суспільство. З купи відокремлених особистостей легше зробити однорідне тоталітарне суспільство, аніж зі стійкими спільнотами, які поєднані між собою фундаментальними критеріями, цінностями, сакральним призначенням.
Наступною ланкою, проте найважливішою у формації суспільства – є сім’я. Фемінізм руйнує сім’ї. Жінці нав’язуються хибні орієнтири, так званими фальшивими «принципами рівності». Фактично, фемінізм не звільняє, а як раз поневолює жінку у будівництві стосунків з власним чоловіком. прописуються та пропагуються моделі «правильних відносин», а інші проголошуються – «неправильними». жінка, за своєю природою, дуже легко піддається нав’язуванню ілюзій «проблем». Раніше жінка більше зверталась до серця, а не до психологічної аналітики. Навіть зустрічаючи певні проблеми та непорозуміння у шлюбі вона мала можливість звернутися до духовенства в церкві, або до власних батьків, та отримати звідти пораду. Сьогодні вона звертається до зовнішніх джерел та потрапляє на феміністичний продукт, який активно пропагується в інформаційному просторі.
Треба окремо зазначити, що емансипована поведінка жінки у стосунках з чоловіком категорично завжди створює дисбаланс. Коли жінка відверто нехтує авторитетом чоловіка, автоматично це призводить до непорозумінь, або фемінізації чоловіка, коли його чоловічі критерії деградують – то, відповідно, він не виконує чоловічу роль у стосунках, що неминуче породжує проблему.
Прикладів можна навести багато. Актуальне для України сьогодення: жінка не відпускає чоловіка та сина на війну, що може здаватись прикладом надмірної опіки, проте насправді може стати актом соціальної кастрації чоловіка та відвертого саботування армії держави під час збройного конфлікту. Нагадаю, що один з феміністичних мітингів 8го березня, відбувався під гаслом «хочу народжувати дітей, а не бійців ЗСУ». На цьому прикладі, ми можемо зробити висновок, що «емансипована» жінка зазіхає на чоловічу сутність, адже таким чином вона хоче не тільки обирати свій життєвий шлях, а також – моделювати життя чоловіків в сім’ї. Додамо той факт, що в країнах з більшим відсотком феміністичних коливань – стрімке падіння народжуваності.

Висновок: Фемінізм штучно націлений на соціальну кастрацію чоловіка. І не тому що феміністки стали титанічними, а тому що так вигідно задля втілення тоталітарної лівої утопії. Мінімізація «маскулінності» = мінімізація протестного потенціалу, адже за чоловіками завжди були протести, війни та фундаментальний опір несправедливості.

Катехон

Подобається матеріал? Поділіться ним з друзями у Facebook!