Спецслужба Кремля: кого насправді треба боятися українцям

Поки влада лякає українців націоналістами, спецслужба Кремля продовжує відкрито діяти в Україні.

Здавалося, що українське суспільство досхочу наслухалося провладних байок про загрозу, яка нібито надходить від націоналістичних організацій України, насамперед від Національних Дружин (далі – НД), втім виявилося, що цього замало. Влада і надалі не полишає спроб переконати як українське населення, так і світову спільноту в тому, що головним злом в Україні є націоналісти. Зокрема, 10 квітня радник президента Петра Порошенка, т.зв. головний політолог президентської адміністрації Олег Медведєв, в своєму інтерв’ю телеканалу “Прямий” сформував новий привід для дискредитації діяльності Національних Дружин.

Цього разу Медведєв вирішив імпровізувати, стверджуючи, що саме наявність в Україні НД та подібних організацій, нібито матиме негативний вплив на процес реінтеграції тимчасово окупованих територій Донецької і Луганської областей, а також Автономної Республіки Крим у майбутньому. За його словами, українці, які проживають на окупованих РФ територіях, “…боятимуться повертатися в Україну до тих пір, доки існуватимуть НД”.

Імовірніше за все, такі заяви скоро стануть основою всіх доповідей та виступів українських керманичів на форумах, конференціях, засіданнях та інших міжнародних заходах, присвячених ситуації в Україні. Інакше для чого всі ці потуги влади у вигляді недолугих оцінок Медведєва стосовно діяльності НД.

Цікаво, яку мету переслідує влада, розгортаючи новий скандал довкола українських націоналістичних організацій? Мабуть, для того, щоб лякати суспільство проблемами, яких не існує, а не боротися з реальними загрозами національній безпеці України, однією з яких є діяльність Української православної церкви Московського патріархату (далі – УПЦ МП) – єдиної спецслужби Кремля, що функціонує в Україні офіційно.

Чому спецслужби, а тому, що лише т.зв. “священики” УПЦ МП, а точніше офіцери ФСБ РФ, під час окупації Росією Криму та Донбасу закликали вірян своїх парафій до опору українській владі. Саме в церквах і монастирях УПЦ МП зберігалася зброя та перебували диверсійні групи з т.зв. російського “казачества”, ЗС та ФСБ РФ, які стали основою терористичних формувань, що захоплювали адміністративні будівлі, військові частини в Криму та на Донбасі.

І це не закрита інформація, свідчення одного тільки Гіркіна буде достатньо для відкриття кримінального провадження проти УПЦ МП.

Існує також багато фактів особистого знущання офіцерів ФСБ РФ в рясах над полоненими українськими військовослужбовцями, як це, зокрема, було в 2015 році в Донецькому аеропорту. А скільки доведених фактів причетності ФСБшних “отців” розвідувальної діяльності на користь терористичних організацій “ЛДНР” та коригування вогню ворожої артилерії по позиціях Збройних Сил України. Крім того, УПЦ МП офіційно визнає приналежність Криму до РФ. Не вірите – спитайте у будь-якого ФСБшного “священика” з Московського патріархату.

До відома, під час кожної служби Божої священик молиться за “Богом бережену державу нашу, владу та воїнство”. Ось тут і постає питання, яку державу, владу та воїнство згадують у своїх “молитвах” в УПЦ МП, якщо підпорядковується вона російському патріарху, а над ним стоїть т.зв. “помазаник божий” Путін, до нього був Сталін, а ще раніше – російський імператор.

Яскравим підтвердженням злочинної діяльності УПЦ МП стало вручення в січні 2018 року архієпископом Макіївським Варнавою ордена Святого рівноапостольного князя Володимира ІІ ступеня терористу “ДНР”, т.зв. генеральному директору “Донецького республіканського центру охорони материнства і дитинства” Володимиру Чайці.

Можна здогадатись, які проповіді читаються в церквах, парохи яких відмовляються хоронити та молитися за загиблими на війні з РФ українськими патріотами, дітьми, які були хрещені в церкві іншої парафії. Крім того, УПЦ МП, маючи у своєму розпорядженні близько 11 тисяч парафіяльних громад (на противагу 8 тисячам УПЦ КП, УГКЦ, УАПЦ), парафіянами яких є близько 30% населення України, активно та безперешкодно поширює в маси російську пропаганду, провокує міжконфесійну ворожнечу та загалом дестабілізує ситуацію в Україні.

УПЦ МП – єдина в Україні церква, яка заявляє про свою зверхність над іншими релігійними організаціями, не визнає їх та відкрито зневажає. Не вірите – зайдіть у будь-який храм і скажіть, що ви греко-католик чи парафіянин Київського патріархату, – і все почуєте про себе. Не треба далеко ходити, зайдіть у Києво-Печерську чи Почаївську Лаври – і там на вас чекає “радість” ФСБшних кліриків і їхніх посіпак. Це в них від їхніх “вождів”. Як приклад, останній візит тютюнового “патріарха” РПЦ Кирила (Гундяєва) до Болгарії, в ході якого, всупереч всім нормам і правилам, а також історичним фактам, він намагався довести до болгарської сторони нібито її місце у великій історії Російської імперії.

Не можна не згадати і заяву 12 квітня колишнього речника РПЦ Всеволода Чапліна про доцільність застосування Росією стосовно Лівобережної України тих принципів захисту співгромадян і співвітчизників, що раніше РФ застосовувала в окупованому Криму.

Оскільки ми вже згадали про Почаївську Лавру, постає питання до влади, чому досі не скасоване рішення Януковича щодо її передачі, а також багатьох інших культових споруд у власність УПЦ МП. Почаївська лавра історично не належала російському патріархату, а була захоплена ним за сприяння комуністичного режиму. Залишаються також не вирішеними питання участі т.зв. монахів з цього монастиря у захопленні храмів та побитті українських громадян, зокрема в сумнозвісному н.п. Птича Рівенської області. А останній інцидент, що трапився 3 квітня довкола Успенського храму в цьому населеному пункті, був фактично командною грою УПЦ МП з радником президента України Олегом Медведєвим проти українських націоналістів. Цей випадок став також черговим підтвердженням гнилості нашої судової системи, яку породили і зростили представники “сім’ї” Януковича.

Саме тому Національний Корпус наполягає на необхідності розгляду та прийняття Верховною Радою України законопроектів №4128 “Про внесення змін до Закону України “Про свободу совісті та релігійні організації”, а також №4511 “Про особливий статус релігійних організацій, керівні центри яких знаходяться в державі, яка визнана Верховною Радою країною-агресором”. Ці документи, за задумом їхніх авторів, повинні сприяти вирішенню питання щодо ліквідації в нашій державі УПЦ МП, попри те, що остання нібито отримала автономію від РПЦ.

До речі, незаперечним є той факт, що провокуванню напруженості та поширенню недовіри до керівництва нашої держави сприяють українська судова система та корупція у вищих ешелонах влади, а не НД та націоналісти загалом, якими влада намагається залякати українське населення та світову спільноту.

Зайвий раз про злочинну діяльність та корупцію у владі говорити не будемо. Лише звернемо увагу на оцінки міжнародних експертів, які кажуть про те, що для повернення окупованих Криму та окремих регіонів Донецької і Луганської областей, необхідно утвердження в Україні демократичних і правових норм. А також, як зазначив 8 квітня в інтерв’ю “Радіо свобода” міністр закордонних справ Литви Лінас Лінкявічус: “…для цього потрібно не порушувати норми демократії, а керівництву держави та олігархам – поставити державні інтереси вище від своїх”.

Національний корпус

Подобається матеріал? Поділіться ним з друзями у Facebook!