У Києві обговорили проблему поширення ультралівих рухів в Україні

Вчора відбувся надзвичайно цікавий захід, панельна дискусія на тему: “Права нації: проблематика поширення ультралівих рухів в Україні.”
Повна зала: проходи, коридор, двір Трансформеру забиті людьми.
Однією з головних думок обговорення стала теза про те, що ліво-ліберальні рухи, насправді, є ніщо інше як оновлена і вдосконалена форма того старого і доброго комунізму, який нам намагаються подати як цукерочку в гарній обгортці з назвою “Права людини”. Концепція “права людини”-це ніщо інше, як спроба стерти кордони, забрати національну ідентичність народів, знищити інститут сім’ї, як оплот традицій. Хіба не ці ж самі ідеї популяризували комуністи, а потім силою зганяли всіх в ГУЛАГи, хто не корився їх постулатам?
Це й захід був відповіддю лівим активістам на їх дискусію на тему: “Права людини: проблематика поширення ультраправих рухів в Україні”, яка відбулась місяць тому. Проте варто зазначити маленький нюанс: коли ми прийшли на їх захід-вони викликали поліцію і почали нас відтісняти з їх заходу, коли ми організували їм відповідь у вигляді аналогічної лекції-ми їх запросили.
В залі були присутні як і ультраправі, нацдружинники, так і представники гей-спільнот, феміністки, анархісти та представники інших лівих організацій. Їх ніхто не чіпав, не ображав, на чому варто зосередити увагу. Але питання в іншому: чому суспільство, яке кричить і бореться за рівність всіх і плюралізм думок не пускає нас на свої заходи, а ми “фашисти”і “вєруни” навіть не те, що впускаємо їх на заходи, так ще й запрошуємо? Хіба це не ліберальна диктатура? Хіба основною ознакою диктатури не є абсолютне несприйняття протилежної думки? Це повертаючись до тези про те, що лібералізм-це воскресший комунізм, який, я гадала, ми поховали після падіння пам’ятника Леніна на Бессарабці взимку 2013.

Мирослава Шіман

Подобається матеріал? Поділіться ним з друзями у Facebook!