Що таке “пропаганда гомосексуалізму”?

Прихильники руху ЛГБТ намагаються висміяти своїх опонентів, спотворюючи зміст поняття “пропаганда гомосексуалізму”. Мовляв, невже хтось стане “геєм”, якщо наслухається пропаганди?

Про що ж ідеться насправді, коли здорові сили засуджують пропаганду гомосексуалізму?

У першу чергу під поняттям такої пропаганди мається на увазі пропаганда самої “нормальності” гомосексуалізму чи розладів статевої ідентичності. Більшість людей розуміє, що гомосексуалізм – це психічне відхилення і морально неприйнятне явище. Таке сприйняття диктується здоровим глуздом. Так само на рівні самоочевидності ми розуміємо, що люди поділяються на чоловіків і жінок. Натомість представники руху ЛГБТ намагаються переконати все суспільство, що гомосексуалізм є чимось нормальним і що стать не має значення, що ми – не чоловіки і жінки, а носії якихось “гендерів” (їх є декілька десятків).

Протидія такій пропаганді – це не просто захист моралі і здорового глузду. Це ще й захист самого права на власну думку.

Можна виділити шість кроків до встановлення гомодиктатури:

1. У суспільства намагаються викликається співчуття до представників “секс-меншин” як до “дискримінованої групи”.

2. Потім ухвалюють закони про заборону “дискримінації за ознакою сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності”.

3. Далі відбувається легалізація одностатевих цивільних партнерств.

4. Наступний закономірний крок – легалізація “одностатевих шлюбів”.

5. Як наслідок – ухвалення законів, які дозволяють одностатевим парам всиновлювати дітей.

6. Фінальний крок: внесення змін у законодавство, які передбачають адміністративну та кримінальну відповідальність для всіх, хто незгодний з усім вище перерахованим.

Тобто в кінцевому рахунку всіх нас зобов’язуватимуть вірити у догми ідеології ЛГБТ.

Відзначимо, що якщо гей-лобі вдалося викреслити гомосексуалізм із переліку психічних відхилень, то розлади статевої ідентичності ще досі визнаються психіатрами у якості хвороби (це відхилення класу F64.0, F64.1, F64.8, F64.9 згідно з останньою редакцією Міжнародного класифікатора хвороб). Тобто нас можуть зобов’язати йти не просто проти здорового глузду, але й проти науки і сліпо вірити, що дорослий чоловік, який вважає себе дівчиною, – це цілком нормальна людина. Якщо ти в це не віриш і публічно висловлюєш свою думку, значить ти “трансфоб” і маєш понести відповідальність.

Справді: доросла людина навряд чи стане гомосексуалістом внаслідок пропаганди. Але кінцева мета пропаганди – заборонити всім нам визнавати норму нормою, а відхилення – відхиленням.

Інша справа, що пропаганда сексуальних збочень може безпосередньо вплинути на дітей та підлітків. У час, коли людська сексуальність лиш формується, нав’язування думки про “нормальність” сексуальних відхилень справді може позбавити дитину природної ідентичності й орієнтації і нав’язати їй хворобливі норми поведінки. Представники руху ЛГБТ ще півстоліття тому відверто писали, що одне з їхніх головних завдань – завербувати дітей. Зараз це завдання активно втілюється. У тому числі у нас, в Україні. Згідно з прийнятою наприкінці 2015 року урядовою програмою, українських школярів чекає активна промивка мізків. Це – один із найжахливіших напрямів гомопропаганди.

Асоціація громадянського правозахисту суспільства

Подобається матеріал? Поділіться ним з друзями у Facebook!