Євген Трофименко: Мильна бульбашка виборчих рейтингів

До президентських виборів залишається ще рік часу, але перегони вже стартували. Те, що зараз відбувається, можна назвати “програмуванням рейтингів”. Міста та містечка ще не встигли покритися білбордами та сітілайтами з обличчями, що остогидли більшій частині суспільства. Однак, про те, що вибори наближаються, свідчить збільшення кількості публікацій із рейтинговими списками. Причому “дані соцопитувань” можуть кардинально відрізнятися. Причина цих відмінностей криється аж ніяк не у вадах практичної соціології. Просто відповідні публікації замовляють різні політичні сили…

“Битва соціологів” продовжує залишатися одним із ключових методів виборчої гонки. Важливу роль вона відіграла під час виборчої кампанії Петра Порошенка навесні 2014 року. Під час Майдану Порошенко був досить другорядним персонажем. Але вже в березні, якщо вірити “чесним соціологам”, його рейтинг почав “зростати”. Пройшов якийсь місяць, – і “намальовані” цифри почали підтягувати за собою реальні настрої суспільства. Порошенко не користувався особливими симпатіями. Але багато хто почав розглядати його як єдиного “реального” кандидата.

Щось подібне може трапитися і цього року. Доки не стартували виборчі перегони, соціологічні опитування показували, що Порошенко користується низьким рівнем підтримки з боку суспільства. Але можемо бути досить упевненими, що невдовзі Порошенку почнуть малювати все вищий і вищий рейтинг.

Із рейтингами пов’язана ще одна небезпека: повірити, що існує лише два “прохідних” кандидати. Схоже, на роль “єдиної” альтернативи Порошенку претендуватиме Тимошенко. Вибір, м’яко кажучи, не найкращий. Але люди, які звикли жити в інформаційному полі олігархічних ЗМІ продажних соціологів та цинічних політтехнологів, знову можуть проголосувати за “менше зло”.

Українці мають усвідомити, що рейтинги – це такі собі мильні бульбашки. Вони виникають майже із нічого. Головне – подути олігархічними фінансовими ресурсами. Вибори проходять, – і бульбашки лускають. Суспільство переживає чергове розчарування і мусить миритися з обличчями, які йому набридли.
Вихід із ситуації – не вірити у “єдиного і безальтернативного” або “двох найбільш рейтингових” кандидатів. Альтернатива існує!

Казати, що певний кандидат “хороший” і “говорить правильні речі”, але є “непрохідним”, а тому варто голосувати “за менше зло” – це якраз те, чого очікує від українців ліберально-олігархічний політикум, те, за допомогою чого він зберігає своє панівне становище в країні. Мильні бульбашки мають луснути ще до початку виборів.

azov.press

Подобається матеріал? Поділіться ним з друзями у Facebook!