Емануель Шпрагер: “банальність зла”

В більшості Західних країн не було Томаса Джефферсона та Джеймса Медісона. В них немає механізмів конституційного захисту, які є у нас (американців – прим. Покров).

Вони не змогли придумати нічого ефективного аби протистояти постійним нападам західної культурно-марксистської олігархії на основні права та свободи. За допомогою монополії на ЗМІ ця олігархія легалізувала свою злочинну діяльність.

У країнах, де свобода слова не захищена законом повністю чи майже повністю, олігархія може робити з нею все, що забажає: перекручувати, приховувати, заглушати через контроль думки, слова, інформації. Там, де свобода слова та інформація захищені, зробити це набагато складніше. Звичайно, правлячий клас культурних марксистів може заплатити пресі за брехню або просто тримати власну пресу, як це зазвичай робиться, але він не може контролювати інтернет, громадські форуми чи вільні об’єднання людей. У таких країнах, наприклад, як Швеція та Великобританія, немає реальної свободи слова. Там нелегітимні і тоталітарні закони заповнюють прогалини в правовому полі, чого не можливо уявити в Америці. Єдина інформація, широко доступна мешканцям більшої частини Європи, – це інформація, яка легітимізує владу культурних марксистських гегемонів. Інформація, яку вони отримують – через НВЧ діапазон. Це контрольована, фальсифікована інформація.

Те, що відбувається у Швеції, Німеччині та Великобританії (а також у Південній Африці, хоч в Південній Африці це дещо інший випадок) дійсно шокує, однак весь західний світ лишається до цього байдужим. Уряд Великобританії заарештовує анти-ісламських дисидентів, затримує активістів правого ухилу, які відвідують країну, і навіть переслідує гумористів за жарти. А ЗМІ при цьому мовчать! Це вже не мало б нас дивувати , однак все ж шокує. Я зустрічав безлічь британців, які захищають тоталітарний закон про hate speech” і явно незаконні, за своєю суттю, дії уряду.

Західні уряди сприяють ісламському завоюванню Європи. Вони не тільки дозволяють це, вони заохочують це, виправдовують, фінансують, підтримують. Великобританія користується шаріатом, коли мова заходить про богохульство. І це не перебільшення. Це робиться під іншою вивіскою – “боротьба з ненавистю”. Це функціонально забезпечує дію законів про богохульство. Шведський уряд систематично приховує реальну інформацію про злочини, що вчиняються мігрантами, та масштаб цієї проблеми від своїх громадян. Швеція та Англія не те щоб спускаються до рівня тоталітарного мислення чи способу управління. Вони вже там. Вони вже спустилися. Ці уряди навіть не віддалено легітимні. Здається, що ніхто навіть не розуміє, що відбувається насправді. А серед тих, хто розуміє, мало хто насмілюється визнати це. Більшість людей відстороняються, а інші не хочуть нести особисті чи професійні витрати, говорячи правду.

Доволі цікавою річчю в тоталітарних суспільствах є те, що люди в них сприймають аморальність своїх співгромадян і корумпованість влади за норму. Такі суспільства мають багато проблем: економічних, моральних, соціальних, навіть якщо вони відразу не помітніЗазвичай там з трудом заробляють собі на життя, не насмілюються говорити вголос про те, що їх хвилює, оскільки бояться за наслідки, які до того ж ускладнюються нестабільними соціальними умовами.  А ці наслідки доволі реальні. Ліві готові стріляти, формувати чорні списки, безчестити, вчиняти насильство, або іншим чином шкодити правим. І все це на догоду своїм ідеям. Вони хотіли б бачити як ми їмо із сміттєвих контейнерів, або бачити нас в ГУЛАГу, або ще краще мертвими в якійсь канаві. У таких суспільствах залишаються мовчазними і покірними. Це «нормальна» поведінка для людей. Хоча для тих, хто спостерігатиме ззовні, це парадокс.

І ось ми там. Багато відверто абсурдних речей більше не можливо відкидати або не помічати. Різноманітність не є “нашою великою силою”, і всі, хто має IQ більше 68, знають це. Однак говорять про це одиниці. Іслам не є “релігією миру”, і все-таки наші божевільні культурні марксисти повторюють цю фразу знову і знову. Щодня ми стаємо свідками того, як порочні, тиранічні владні структури нав´язують загальноприйняті стандарти відірвані від реальності. В додачу до всього ми ще й змушені фінансувати цю ілюзію з власного гаманця. Вільні суспільства не заохочують подібний абсурд, бо вимагає рутинного, систематичного зловживання владою. Я завжди говорив, що спосіб, яким білі заперечують своє власне расове існування, є непрямим свідченням легкого тоталітаризму в Америці. Солженіцин колись сказав про Радянський Союз: “У нашій країні брехня стала не просто моральною категорією, а стовпом держави”. Чи справді цей вислів підходить для описання сучасного культурно марксистського Заходу? Я думаю ні.

Егалітарні вигадки, особливо ті, що стосуються раси, що були основою державної політики Заходу останні шістдесят років, руйнуються на наших очах. Зміна конституції Південної Африки, яка дала можливість уряду позбавити білих фермерів землі без компенсації, тероризувати їх по всій країні через напади та насилля, не повинна була стати майбутнім Південної Африки, але сталося саме так. Однак реальність змусить їх змиритися з невдачею своєї власної політики і навіть з хаосом власних хибних уявлень.

Граф Данкула був обвинувачений і засуджений за те, що навчив свого собаку зігувати лапою. Незабаром після того, як вердикт був винесений Ріккі Джервай висловив своє обурення і вийшов на захист свободи слова. Це не перший випадок, коли невинуватих британці затримують, штрафують і навіть ув’язнюють за простий вислів чи згадку. Фактично, в Британії це вже стає нормою. І це вільна, демократична країна? Проте, виступу однієї відомої людини не достатньо. Британський народ повинен бунтувати на вулицях, вимагати його звільнення погрожуючи масовими заворушеннями, повинен взяти зброю, стояти на порозі уряду.

Банальність зла – надто реальне явище. В той час як наша влада знущається над нами, тероризує нас, маси опустили голову, прилипли до своїх айфонів. А так звані “меншини» промивають мозок владі: “Хапайте цих нацистів!” Деякі навіть виходять на мітинги, щоб показати підтримку кампанії етнічної чистки: «Біженці, ласкаво просимо!» Тим не менш, саджати людей до в’язниці за жарти, слова, ідеї – це не просто управлінські помилки, це моральне беззаконня, злочин проти людства. Британський уряд та уряд Швеції не соромляться того, що вони роблять, навпаки дуже пишаються цим. Вони думають, що тоталітаризм – це невелика ціна, яку можна заплатити за благородну боротьбу з «ненавистю». По правді кажучи, наших лідерів треба повісити, а дисидентів, гумористів та інтелігенцію звільнити. Виникає питання: як довго будуть білі, західні люди лишатися пасивними під ярмом культурних марксистських тиранів, які ведуть війну проти їх основних свобод та самого їнього існування? Наскільки довго ми будемо по волі випадку терпіти зло? Коли ми нарешті почнемо протистояння?

altright.com

Подобається матеріал? Поділіться ним з друзями у Facebook!