Олександра Скляр: “Першу феміністку я вбила в 17 років”

До вашої уваги інтерв’ю руху Зентропа з Олександрою Скляр, головою і серцем Сестринства св. Ольги, чиї виступи часто можна побачити на акціях на захист традиційних цінностей.

1. Як ти прийшла до консервативних / традиційних ідей? Хто або що на тебе вплинуло?

Джерелом моїх традиційних поглядів та світоглядницьких настанов стало моє серце. Від батьків я отримала доволі прогресивне виховання. У моїй сім’ї аборти вважаються за медичну процедуру, а не вбивство. Омріяний шлях для самореалізації жінки вони бачать тільки в кар’єрних здобутках. Й загалом, мене усіляко намагалися відгородити від «хибних» на їх думку ідей, як шлюб до 25 років та «залежність від чоловіка».

Мені подобається говорити, що «першу феміністку я вбила в 17 років», і це була феміністка в мені. Я почала жити окремо від батьків та дісталась висновку, що загалом дівчаткам дуже шкідливо перебувати окремо від чоловіків сім’ї. Ні, це не складно, проте категорично неправильно. Потім мною самостійно було ліквідовано ще багато феміністичних аспектів та боротьба триває, адже навколишні обставини сучасності створюють сприятливу мікрофлору для паразитичного захворювання ідей фемінізму. Проте я точно знаю, що вирішальним ударом по деструктивних думках стане тільки мій майбутній чоловік.

2. Що на твою думку найбільше впливає на молодих дівчат в обранні того чи іншого шляху в житті, тобто шляху намагатись позбутись своєї жіночої сутності, роблячи кар’єру, або лишатись жінкою і присвятити себе сім’ї та дітям?

Ми вже живемо в ідеях першої хвилі фемінізму та сприймаєм їх, як належне. Навіть із тих дівчат, які хочуть виступити за традиційні цінності, насправді, багато не переймаються тим, що вони самі достатньо хворіють на емансиповані конструкти. Вони носять джинси, кросівки, використовують лайливі слова, голосують на виборах, вживають алкоголь із чоловіками, голосно сміються та вільно висловлюють думки, заробляють соціальний капітал – це привілеї від яких вже не відмовляться, на жаль.

Проблема в орієнтирах. Покоління народжене в незалежній Україні отримало спадок «совка» у вигляді знищених традицій та спаплюженого інституту сім’ї із взірцями «мужніх комсомолок». Тому ми маємо багато неповноцінних сімей та дисбаланс у стосунках між дітьми та батьками. Якщо орієнтири не були отримані в сім’ї, то в сучасному світі їх знайти досить складно. Світська освіта може тільки остаточно забарикадувати природну сутність за соціальними ілюзіями. Тому я можу припустити тільки одне місце для здобуття традицій – Церква.

Феміністки маніфестують: «моє тіло – моє діло». Таким чином вони закликають поставити тілесне понад свого буття, понад свого духа. У сучасному світі людство західної цивілізації переймається тілесним настільки, що мають намір повністю зректися духовного. А в Церкві тобі скажуть: «якщо Бог на першому місці, то все інше на своєму місці».

3. Чи зазнавала ти позгроз з боку ліберальних (феміністичних тощо) кіл за свої погляди та позицію?

Так, бувало. Напевно, вони навіть мають достатньо підстав на погрози помститися, проте я цим не переймаюсь. До того ж, дякувати Богові, маю чоловіків, які зможуть мене захистити.

4. У пропаганді націоналістичних рухів в Україні за останні три роки, частково в силу об’єктивних обставин, просувається образ жінки як «войовниці», що дивовжно нагадує також і феміністичну пропаганду про «сильних жінок». Як ти до цього ставишся?

Так, образи «бойових валькірій» породжують певні проблеми з посестрами. Звичайно, жінка має взяти в руки зброю, коли виникає потреба при фатальній загрозі, або при відсутності чоловіків. Жінка також зобов’язана захистити своїх дітей та/або пораненого свого чоловіка. Я, наприклад, впевнена, що жінка має досконало володіти холодною зброєю на випадок сакральної вендети. Жінка взагалі має багато неймовірно важливих місій на тверді земній, проте не стрибати в балаклаві з камінням на протестах. Мавпування чоловічої поведінки в будь-яких проявах, навіть у націоналістичному середовищі, – виглядає доволі жалюгідно.

5. Чому істоти з феміністичного руху таки огидні на вигляд?

Можливо й огидні. Я не буду оцінювати. Більше того, мені не подобається, коли намагаються натиснути ВИКЛЮЧНО на аргументацію зовнішності. Щось на кшталт «які наші дівчатка красиві, а вони страшні огидні бридкі подивіться тільки». Вони для мене – ідеологічні супротивники. То ж якщо вони в один день причешуться, одягнуть сукні, нафарбують вії – вони не перестануть бути ворогами.

А чому так буває? Тому що шкідливі книжки Сімони де Бовуар породжують дурний смак, що наче очевидно.

6. Розкажи коротко про Сестринство св.Ольги

Ще з «домайданних» часів я плекала мрію «анти-фе» (анти-феміністичного) руху в Україні. На жаль, мало хто із середовища бачив актуальність проблематики, тому треба було її здійняти та створювати ініціативу самостійно.

Сестринство воліє змінити орієнтири. Раціо стане нам лише ар’єргардом, коли на передових у жінки завжди має бути серце. Ми шануємо сміливість та гідність постаті княгині Ольги, яке не суперечить жіночій природі та усіляко зневажаємо негідниць, які пропагують хибний вимір сприйняття під назвою «ґендерна рівність». Ми визнаємо тільки одну рівність чоловіка та жінки – рівність перед Богом.

8. Побажання читачам Зентропи взагалі і чемним бубочкам зокрема.

Напередодні Пасхи я можу побажати лише гідно бути готовими прийняти свято Воскресіння нашого Господа. Великий піст надає чудові обставини задля навернення в християнську віру. Не варто обмежуватися тільки візитом у церкву на пасхальну службу, спробуйте розпочати стосунки з Богом, звернутися до нього, шукати відповіді у Святому Письмі.

Подобається матеріал? Поділіться ним з друзями у Facebook!